Скарга дам минулих часів

Лиш лахміття від суконь та поламане віяло,
Де тепер всі намиста: наші перли, корали?
По воді чорним попілом - все, про що колись мріяли,
Темні люди і стрічки, і обручки украли.

Хитромудрі зачіски, очіпки, убори,
Золотисті зірки, діадеми, корони -
Все загинуло вщент, стало тліном та прахом!

Ось піднявся над морем світанок прозорий,
І нагими йдемо ми новим Вавилоном.
Хмурим брови. Згадати не можемо радість.

---
Переклад з польської.

---
Оригінал (автор - Чеслав Мілош):

Skarga dam minionego czasu

Nasze suknie fałdziste zdarły się na drogach,
Perły na dno dziejowej upadły topieli,
Płatki spalonych wstążek wiatr gonił po wodach,
Pierścienie z naszych palców ciemni ludzie zdjęli.

Fryzury nasze strojne, w które zręczność mistrza
Wplatała srebrne gniazda, kwiaty, rajskie pióra,
Rozpadły się i w ciemność sypnęły popiołem.

A gdy jutrzenka z morze wstała przeźroczysta,
Nago szłyśmy w nowego Babilonu murach
Coś przypomnieć próbując ze zmarszczonym czołem.