Ми помилково закохані, та від нашої помилки світ розквітнув,
Від таємного поцілунку нашого і земля, і небо розквітли.
Ми помилково закохані, та сміємося на очах у міста,
І все місто бачить — від самотності нашої квартали його розквітли.
Ми помилково закохані, та цілувати тебе — не помилка!
Поцілунок твій — сухі гілки: без марева й тіні розквітли.
Поцілунок твій — завмирання променя у дзеркалах і у піснях,
Коли в гурті матерів усі порожні колиски — розквітли.
Твій поцілунок — жасмин серед зелені, білий і пломенистий,
Товщею попелу не стануть жасмину кущі — з подиху вулкана розквітли.
О ти, у кому мій плач замовк! О далечінь, що йде у безвість!
З'явився ти — і святилища всередині мене розквітли,
Сади Вавилону побачили сон наш — химерний, обвитий мріями,
І землі, що звикли до чорних хмар, від нашої зливи розквітли.
Мінаретів букети твоє ім’я шепотіли повільно й тихо,
А в твоїй країні, о боже мій, паломників намети розквітли.
Ми помилково закохані, та помилка вийшла далеко за межі нас,
І страх смерті вже не дозволений більш — адже з нас галактики всі розквітли.
--
Переклад з фарсі.
--
Оригінал: (автор - Пайям Фейлі):
ما اشتباهی عاشقیم اما از اشتباه ما جهان گل داد
از بوسهی پنهان من با تو یکسر زمین و آسمان گل داد
ما اشتباهی عاشقیم اما در پیش چشم شهر میخندیم
در پیش چشم شهر… شهری که… از غربت ما بیامان گل داد
ما اشتباهی عاشقیم اما… بوسیدن تو اشتباهی نیست
بوسیدن تو شاخهی خشکی ست که بی سراب و سایهبان گل داد
بوسیدن تو وقفهی نور است در حجمی از آیینه و آواز
وقتی که این گهوارهی خالی در اجتماع مادران گل داد
بوسیدن تو سبزه و یاس است… پاک و سپید و شعلهور در من
انبوه خاکستر نخواهد شد، یاسی که از آتشفشان گل داد
ای از تو در من گم شده شیون!… ای دور!… ای تا گم شدن رفتن!…
از تو حریم ساکت خانه بی وقفه در من آنچنان گل داد
که باغ بابل خواب ما را دید آشفته و پیچیده در رویا
خو کرده با ابر سیاه و باد… خاکی که از باران مان گل داد
گلدستهها آرام و آهسته نام تو را تکرار میکردند
در سرزمین تو خدای من از خوابگاه زائران گل داد
ما اشتباهی عاشقیم اما این اشتباه از ما فراتر رفت
دیگر هراس مرگ جایز نیست… حالا که از ما کهکشان گل داد