Памяти Пауля Целана

Хозяин хвороста и битого стекла,
Стремление к воде у сухостоя,
Неловкий слёток с песенкой простою -
А в горле тихо водоросль жила:

Над ним воды холодной темнота,
Где солнце зеленеющее меркнет.
Неуязвимо-зыбкая поверхность!
Непрочная без надписи плита!

В пустыне так младенец был оставлен.
Со дна - и в небо - голос расцветает,
Далёкий отзвук слышен у воды, и

Неслышно ночь укроет город тьмою,
И смотрят сквозь небытие немое
Глаза внимательные, молодые.

---
Перевод с украинского.

---
Оригинал (автор - Мойсей Фишбейн):

Пам’яті Пауля Целана

Господар хмизу й трощеного скла,
Волога згадка всохлого коріння,
Заблудла птиця, пісенька осіння,
Що в неї в горлі водорость мала, —

Над ним води холодна вагота,
В його очах зелене сонце мерхне.
О незранима колихка поверхне!
О нетривка без напису плита!

В нічній пустелі дитинча самітне.
З води у безмір голос тихо квітне,
І звуки тінню линуть по воді, —

Нечутна тінь маленьке місто вгорне,
Крізь небуття відчужене і чорне
Вдивлятимуться очі молоді.