Любов щаслива
Любов щаслива. Та хіба ж це нормально,
Та хіба ж це серйозно, та хіба ж це корисно?
Що отримає світ від цих двох,
які і світу не бачать?
Один до одного без жодної заслуги піднесені,
перші, що попалися із мільйона, але переконані твердо,
що так статися мало, - нагорода за що? бо ж ні за що;
з нізвідки падає світло -
чому на цих, не на інших?
Чи ображає це справедливість? Звісно.
Чи порушує принципи, що оберігаються так ретельно,
чи скидає з вершини мораль? Порушує і скидає.
Подивіться на цих щасливих:
якби вони маскувались хоч трохи,
якби похмурими вдалися, підбадьорюючи своїх друзів!
Ви послухайте, як образливо ці сміються,
та говорять якою мовою - лиш на перший погляд вона зрозуміла.
Ну а їх церемонії, їх умовності та обов'язки їх химерні -
це вже виглядає просто змовою за спиною людства!
Важко навіть сказати, до чого взагалі дійшло би,
якби їх приклад наслідувати було можна.
Ну на що могли б розраховувати поезія або віра?
Від чого відмовились би, що все ж таки запам'ятали,
хто захотів би взагалі залишитись в рамках?
Любов щаслива. Та хіба ж це потрібно?
Такт і здоровий глузд велять мовчати про неї -
про скандал із сфер Життя найвищих.
А прекрасні діти без неї народитися здатні.
І ніколи б вона не змогла заселити землю,
бо вона трапляється рідко.
Хай же люди, що не знають любові щасливої,
стверджують, що зовсім немає любові щасливої.
З вірою цією жити і вмирати їм набагато легше.
---
Переклад з польської.
---
Оригінал (авторка - Віслава Шимборська):
Miłość szczęśliwa
Miłość szczęśliwa. Czy to jest normalne,
czy to poważne, czy to pożyteczne —
co świat ma z dwojga ludzi,
którzy nie widzą świata?
Wywyższeni ku sobie bez żadnej zasługi,
pierwsi lepsi z miliona, ale przekonani,
że tak się stać musiało — w nagrodę za co? za nic;
światło pada znikąd —
dlaczego właśnie na tych a nie innych?
Czy to obraża sprawiedliwość? Tak.
Czy narusza troskliwie piętrzone zasady,
strąca ze szczytu morał? Narusza i strąca.
Spójrzcie na tych szczęśliwych:
gdyby się chociaż maskowali trochę,
udawali zgnębienie krzepiąc tym przyjaciół!
Słuchajcie, jak się śmieją — obraźliwie.
Jakim językiem mówią — zrozumiałym na pozór.
A te ich ceremonie, ceregiele,
wymyślne obowiązki względem siebie —
wygląda to na zmowę za plecami ludzkości!
Trudno nawet przewidzieć, do czego by doszło,
gdyby ich przykład dał się naśladować.
Na co liczyć by mogły religie, poezje,
o czym by pamiętano, czego zaniechano,
kto by chciał zostać w kręgu.
Miłość szczęśliwa. Czy to jest konieczne?
Takt i rozsądek każą milczeć o niej
jak o skandalu z wysokich sfer Życia.
Wspaniałe dziatki rodzą się bez jej pomocy.
Przenigdy nie zdołałaby zaludnić ziemi,
zdarza się przecież rzadko.
Niech ludzie nie znający miłości szczęśliwej
twierdzą, że nigdzie nie ma miłości szczęśliwej.
Z tą wiarą lżej im będzie i żyć, i umierać.