Роздуми про батька

Грозним був його лик над водами дитинства у хмарах
(так зрідка тримав мою теплу голову він на руці своїй)
він підносився для поклоніння і не прощав провини
адже він ліси викорчовував і випрямляв шляхи
високо ніс ліхтар, коли увійшли ми в ніч

думав що сяду я біля його правиці
і відокремлюватимемо ми від темряви світло
і судитимемо ми наших живих -
та по-іншому вийшло

трон його віз на возу тандитник
та заставною випискою була володінь наших карта

він народився вдруге маленький дуже тендітний
зі шкірою прозорою й непомітними на дотик хрящами
зменшував своє тіло щоби його прийняти зміг я

є тінь під каменем в одному малозначному місці

він сам росте в мені ми смакуємо наші поразки
вибухаємо сміхом
коли кажуть як мало потрібно
щоби досягти згоди

---
Переклад з польської.

---
Оригінал (автор - Збігнев Герберт):

Rozmyślania o ojcu

Jego twarz groźna w chmurze nad wodami dzieciństwa
(tak rzadko trzymał w ręku moją ciepłą głowę)
podany do wierzenia win nie przebaczający
karczował bowiem lasy i prostował ścieżki
wysoko niósł latarnię gdy weszliśmy w noc

myślałem że usiądę po jego prawicy
i rozdzielać będziemy światło od ciemności
i sądzić naszych żywych
— stało się inaczej

tron jego wiózł na wózku sprzedawca starzyzny
i hipoteczny wyciąg mapę naszych włości

urodził się po raz drugi drobny bardzo kruchy
o skórze przeźroczystej chrząstkach bardzo nikłych
pomniejszał swoje ciało abym mógł je przyjąć

w nieważnym miejscu jest cień pod kamieniem

on sam rośnie we mnie jemy nasze klęski
wybuchamy śmiechem
gdy mówią jak mało trzeba
aby się pojednać