—Quench thy hot fire, O daughter of drakes,
The flame of thine eyes burns through the blue ice,
Where winter reigns, no rivulets are needed,
This bitter salt water is frozen twice.

Here shall I stand in a crystal mail,
Here shall I dwell behind the frozen wall.
I need no pain from thy burning gaze,
Come not too near—turn back, withdraw.

So shall I see thee as through a glass,
So clear thou art, near kin to ice.
Come not too near, oh come not near—
There in the distance thy scales do gleam,
Thy rainbow wings give whispering sound.
Look not on me—avert thine eyes!
Too golden-sunlit they blaze with fire
Within silver realm, under the moon....

—Only by stealth I watch thee now
From shelter of frost and big cold stones,
No harm I bring, no wound I deal,
My glance is swift, it shall melt no frost,
Scarce wilt thou mark its passing flight.
I know thy world, the crystal blade—
It pierced my heart and lodges still;
Neither to draw it nor die at last.
Upon my wings the rainbow flames,—
For dragon-pain is ever bright;
We fade to dimness only in death.

Dare I approach, dare I draw near?
Yet I must fail—I look behind.
How fair thou art, how wondrous fair…
Yea, now I turn mine eyes away.

--
Thanks to Leah Borovoi for improving the text.

--
Russian text:

— Жар пригаси, о драконья дочь,
Огнь твоих глаз прожигает лёд,
Там, где зима, не нужна ручьи,
Смёрзлась солёная эта вода,
Буду я здесь в прозрачной броне,
Буду я здесь за холодной стеной,
Боль от ожогов мне ни к чему,
Не подходи, поверни назад,
Так я смогу сквозь тебя смотреть,
Так ты прозрачна почти как лёд,
Не подходи же, не подходи,
Там вдалеке блести чешуёй,
Радужными крылами шурши,
Ты не гляди, отведи глаза —
Солнечны слишком и золоты
В мире подлунного серебра.

— Только украдкой смотрю на тебя
Из-за укрытья, холодных камней,
Не причиню я тебе вреда,
Быстрый мой взгляд не расплавит лёд,
Ты не заметишь его почти.
Знаю твой мир, прозрачный кинжал,
Он глубоко под сердце вошёл,
Так что не вынуть, не умереть —
Вспыхивать радугой по крылам:
Боль у драконов сияет так,
Тусклы мы, только если мертвы.
Смею ли я к тебе подойти?
Но не сдержусь, погляжу вослед:
Как же красив ты, как же красив...
Да, я уже отвожу глаза.

--
Ukrainian text:

- Жар пригаси, драконова дочко, -
Пломінь очей пропікає лід мій,
Там, де зима, струмки не потрібні,
Гірко-солена вода ця змерзла.
Буду я тут у броні прозорій,
Буду за крижаною стіною,
Від опіків біль мені не потрібна,
Ти не підходь, не підходь, кажу-бо,
Так зможу я крізь тебе дивитись,
Так ти вже майже як лід прозора,
Ти не підходь, не підходь геть зовсім,
Там вдалині луска і блищить най,
Най десь отам горять райдужні крила,
Ти не дивись, відведи ж бо очі -
Сонячні і золоті занадто
В світі срібла, що дарує місяць...

- Лиш крадькома на тебе дивлюся
Через укриття, холодне каміння,
Ніколи тобі не завдам я шкоди,
Швидкий мій погляд лід не розплавить,
Ти його і не помітиш майже.
Знаю твій світ, прозорий кинжал твій,
Він увійшов під серце глибоко,
Так що й не вийняти, і не вмерти,
Спалахувать - веселка по крилах:
Бо тільки так сяє біль у драконів,
Мерхнемо, тільки якщо ми мертві.
Чи смію я підійти до тебе?
Але ж не стримаюсь, слідом дивлюся:
Який ти прекрасний, який прегарний...
Так, так, уже відводжу я очі.