І ще один переклад Шимборьскої.

Хмари

З описом хмар
треба було б мені поспішити:
мить одна - і вони
перестають тими самими бути, бути іншими починають.

Особливість їх:
не повторюються ніколи
у формах, відтінках, позах, розташуванні.

Ніяка їх не обтяжує пам'ять,
над фактами ширяють вони без труда.

Які ж із них свідки —
розходяться одразу в усіх напрямках.

Порівняно з хмарами
життя здається дуже надійним,
майже міцним, майже вічним.

Поруч із хмарами
навіть камінь виглядає як брат,
на якого можна покластися,
а вони, ну що ж, далекі легковажні кузини.

І хай собі люди існують, якщо хочуть,
а потім один за одним нехай вмирають,
їм, хмарам, немає жодної справи
до всього ось цього,
дивного дуже.

Над усім життям твоїм
і моїм, ще не всім,
Ідуть парадом прекрасним, як ішли і раніше.

Їм не потрібно разом з нами вмирати,
Вони не повинні бути видимими, щоби спливати.

--
Оригінал (авторка - Віслава Шимборська):

Chmury

Z opisywaniem chmur
musiałabym się bardzo śpieszyć –
już po ułamku chwili
przestają być te, zaczynają być inne.

Ich właściwością jest
nie powtarzać się nigdy
w kształtach, odcieniach, pozach i układzie.

Nie obciążone pamięcią o niczym,
unoszą się bez trudu nad faktami.

Jacy tam z nich świadkowie czegokolwiek –
natychmiast rozwiewają się na wszystkie strony.

W porównaniu z chmurami
życie wydaje się ugruntowane,
omalże trwałe i prawie że wieczne.

Przy chmurach
nawet kamień wygląda jak brat,
na którym można polegać,
a one, cóż, dalekie i płoche kuzynki.

Niech sobie ludzie będą, jeśli chcą,
a potem po kolei każde z nich umiera,
im, chmurom, nic do tego
wszystkiego
bardzo dziwnego.

Nad całym Twoim życiem
i moim, jeszcze nie całym,
paradują w przepychu jak paradowały.

Nie mają obowiązku razem z nami ginąć.
Nie muszą być widziane, żeby płynąć.