Варіації на тему слова "любов"

Це слово дуже зручне, щоб затикати
дірки. Воно чудово підходить для теплих
прогалин у мові, червоних й серцеподібних
вакантних місць на сторінці, що зовсім не схожі
на справжні серця. Мережива ще додайте -
і ви продасте його залюбки. А ще
вставляємо ми його в єдине порожнє
спеціальне місце на друкарському бланку,
де немає інструкції. А ще існують навіть
журнали, в яких майже нема зовсім нічого,
крім слова «любов», — ось, наприклад, ти можеш
натирати їм своє тіло або, припустим,
можеш з ним іще й готувати. І знати нам звідки,
що воно — не те ж саме, що діється
в слимаковій холодній розпусті
під розмоклим шматом картону? А що до
бур'янів - то вони міцні висовують морди
поміж листям салату і це волають.
«Любов! Любов!» — співають солдати та
піднімають свої блискучі мечі в салюті.

А потім є ми,
ми двоє. І слово це
занадто коротко, бо у ньому всього
п'ять букв, і оцього нам не вистачить точно,
щоб заповнити ті глибокі, сяючі ті
безповітряні простори поміж зірками,
які нас отак глухотою своєю тиснуть.
Це не любов — ми не бажаємо в це
падати, це — точніше сказати — страх.
Цього слова не вистачить, та воно
підійде тут краще. Лише один-єдиний
ударний звук у оцій металевій
тиші; та рот, який повторює «О»
знову, і знову, і знову — у здивуванні
та у болі; і дихання тут; і палець,
що вхопився за скелю над урвищем. Ти ж бо можеш
чи втриматися — чи його відпустити.

---
Переклад з англійської.

---
Оригінал (авторка - Маргарет Етвуд):

Variations On The Word Love

This is a word we use to plug
holes with. It's the right size for those warm
blanks in speech, for those red heart-
shaped vacancies on the page that look nothing
like real hearts. Add lace
and you can sell
it. We insert it also in the one empty
space on the printed form
that comes with no instructions. There are whole
magazines with not much in them
but the word love, you can
rub it all over your body and you
can cook with it too. How do we know
it isn't what goes on at the cool
debaucheries of slugs under damp
pieces of cardboard? As for the weed-
seedlings nosing their tough snouts up
among the lettuces, they shout it.
Love! Love! sing the soldiers, raising
their glittering knives in salute.

Then there's the two
of us. This word
is far too short for us, it has only
four letters, too sparse
to fill those deep bare
vacuums between the stars
that press on us with their deafness.
It's not love we don't wish
to fall into, but that fear.
this word is not enough but it will
have to do. It's a single
vowel in this metallic
silence, a mouth that says
O again and again in wonder
and pain, a breath, a finger
grip on a cliffside. You can
hold on or let go.