Новий переклад з польської.
---
Ніка, яка вагається
Ніка є найкрасивішою
коли застигла в ваганні
правиця її прекрасніша за наказ
спочиває на вітрі
та крила все ж тремтять
бо бачить вона
самотнього юнака
що йде довгим шляхом
у колії бойової колісниці
по сірій дорозі у краєвидах сірих
зі скель та рідких кущів ялівцевих
хлопець скоро загине
долі його терези
враз обпадуть
на землю
дуже хочеться Ніке
підійти і торкнутися
чола його поцілунком
але вона боїться
що той хто не знав
насолоди пестощів
пізнавши її
може втекти як інші
під час цієї битви
і Ніка вагається
і нарешті вирішує
залишитися в позі
якої навчив її скульптор
дуже соромлячись хвилини цього хвилювання
розуміючи добре
що на світанку завтра
хлопця того знайдуть
з розкритими грудьми,
закритими очима
і терпким оболом вітчизни
під язиком онімілим
---
Оригінал (автор - Збігнєв Герберт):
Nike która się waha
Najpiękniejsza jest Nike w momencie
kiedy się waha
prawa ręka piękna jak rozkaz
opiera się o powietrze
ale skrzydła drżą
widzi bowiem
samotnego młodzieńca
idzie długą koleiną
wojennego wozu
szarą drogą w szarym krajobrazie
skał i rzadkich krzewów jałowca
ów młodzieniec niedługo zginie
właśnie szala z jego losem
gwałtownie opada
ku ziemi
Nike ma ogromną ochotę
podejść
pocałować go w czoło
ale boi się
że on który nie zaznał
słodyczy pieszczot
poznawszy ją
mógłby uciekać jak inni
w czasie tej bitwy
więc Nike waha się
i w końcu postanawia
pozostać w pozycji
której nauczyli ją rzeźbiarze
wstydząc się bardzo tej chwili wzruszenia
rozumie dobrze
że jutro o świcie
muszą znaleźć tego chłopca
z otwartą piersią
zamkniętymi oczyma
i cierpkim obolem ojczyzny
pod drętwym językiem
---
Російською:
Ника, которая колеблется
Ника всего красивей
когда она в колебаньи
десница её прекрасней чем повеленье
покоится на ветру
но крылья её трепещут
ибо видит она
одинокого юношу
идущего длинным путём
в колее боевой колесницы
по серой дороге средь серых пейзажей
из скал и редких кустов колючих
юноша скоро погибнет
чаши весов его судьбы
враз опадут
на землю
очень хочется Нике
подойти прикоснуться
ко лбу его поцелуем
но она боится
что тот не ведавший
сладости ласк
познав её
может бежать как другие
во время этой битвы
и Ника колеблется
и наконец решает
остаться в позе
которой скульптор её научил
глубоко стыдясь самого волненья
хорошо понимая
что на рассвете завтра
мальчик тот будет найден
с распахнутой грудью,
закрытыми глазами
и терпким оболом отчизны
под языком онемевшим