Новий переклад з польської.

Креси

«Агнці мої, йдіть повільно, повільно»
У заточинах часу, багатьох, що темніє,
Леви морські, що із берлами на тронах скельних.
Далеко, далеко: кинь за спину гребінь - виросте ліс,
Кинь за спину дзеркало – океан дозріє.

Нарешті добру славу звалили у порох.
Немає років, годинників, пам'яті, як ми промивали золото - на колінах.
Сідла рипіли і статуї розпадалися у траві-зубрівці.
І настало те, що й повинно: тільки земля та море.

Сіль та жовті гори, дуб карликовий та піна.
Альбатросам шепотіли би про свої заслуги?
Ми знаємо краще. І ніщо не засвідчить.
«Агнці мої, йдіть повільно, повільно».

---
*В даному випадку маються на увазі Західні Креси (від «kres» — «кордон, кінець, край»), вони ж «Повернені землі» — території, більша частина яких була передана Польщі за умовами Ялтинської та Потсдамської конференцій як післявоєнна репарація. За часів П'ястівської династії землі належали Королівству Польському.

Оригінал (автор - Чеслав Мілош):

Kresy

“Wolno, owieczki moje, wolno postępujcie”
W zatokach, wielu, ciemniejącego czasu.
Lwy morskie z berłami na skalnych tronach.
Daleko, daleko, rzuć za siebie grzebień, wyrośnie las,
Rzuć za siebie lusterko, dojrzeje ocean.

Obalona jest nareszcie dobra sława.
Żadnych lat, żadnych zegarów, żadnej pamięci o tym jak na klęczkach płukaliśmy złoto.
Siodła chrzęściły i rozpadły się posągi w trawie żubrowej.
Aż było co ma być. Tylko ziemia i morze.

Sól, żółte góry, dąb karłowaty i piana.
Albatrosom szeptaliby swoje zasługi?
My wiemy lepiej. Nie zaświadcza nic.
“Wolno, owieczki moje, wolno postępujcie”.

https://www.youtube.com/watch?v=LpOm8YmnKgo - Мілош читає цей вірш