День усіх святих

На цвинтарях світло тремтить, немов дихання,
і листя падає, як спогади, повільно.

Холодний мармур тут приймає руки,
говорить тиша більше, ніж молитва.

Повітря пахне воском і минулим,
час зволікає, щоб не перервати роздум.

Лампада кожна - це маленьке серце,
для тих пульсує, хто замовк навічно.

Іду я між хрестів, і імена читаю
як строфи незакінченого вірша.

Та скільки нас колись теж стане світлом?
Запалить хтось — з кохання чи із боргу...

Можливо, зрозуміємо насправді:
немає ж бо, крім пам'яті, безсмертя,
яке людині взагалі під силу.

Як пам'ятатимуть ім'я - немає смерті.
Най свічка згасне - та жар спогадів палає,
живе в нас навіть довше і за вічність.

---
Переклад з польської.

---
Оригінал (автор - Томаш Лорек):

Wszystkich Świętych

Na cmentarzach światło drży jak oddech,
liście spadają bez pośpiechu, jak wspomnienia.

Zimny marmur przyjmuje dłonie,
a cisza mówi więcej niż modlitwa.

W powietrzu pachnie woskiem i przeszłością,
czas płynie tu wolniej, jakby bał się przerwać zadumę.

Każdy znicz - to małe serce, które wciąż bije
dla tych, co milczą już na zawsze.

Idę wśród krzyży i dat,
czytając imiona jak wersy niedokończonych wierszy.

Myślę, ilu z nas też stanie się kiedyś światłem,
które ktoś zapali - z miłości, lub z obowiązku...

I może wtedy zrozumiemy naprawdę,
że pamięć to jedyna nieśmiertelność,
na jaką stać człowieka.

Nie istnieje śmierć - dopóki ktoś pamięta twoje imię.
Światło znicza gaśnie, lecz żar wspomnień
trwa w nas dłużej niż wieczność.