Я довго не наважувалася взятися за цей переклад, але зараз набралася нахабства - і 🙂 Абу Нувас, звісно, а як же ж, ну!
Якщо вам здається, що ви бачите в тексті двозначність - вам не здається!
(Картинка, на жаль, набагато пристойніша, ніж хотілося б, але...)
--
Не дорікай ти мені без потреби — лише більше спокуси в докорі,
І зціли мене тим, чим хворію я, бо хвороба і ліки — те ж саме:
І проміння сонячне зберігає келих вина від печалі,
Краплю на камінь проллєш - затремтить той від насолоди,
Ніби служниця в одязі чоловіка торкнулася... йой, долонею.
Два коханці у неї — перший ділить ложе із чоловіками;
Другий — з усім, що взагалі ворушиться: можливості він не проґавить.
Вночі до нас служниця іде, з нею глечик дорогоцінний,
Сяє бажанням обличчя її - й темряви не залишилося в домі,
І з вузькой шийки ллє цівку вона, що і світиться, й променіє, —
(Така сліпуча - утримати погляду на ній і не намагайся);
Змішує з водою вино, доки не буде задоволена результатом.
Щоб і вишуканість, і краса його в очах у неї відбилися;
Якщо ти світло своє змішаєш з вином — не раніше єдиним стануть,
Доки від щастя перед очима запаляться вогні та зірки.
Натовпом юнаків оточена, і всі сповнені нетерпіння:
Лише те з ними буде цієї ночі, чого їм давно і хотілося.
Цьому і присвячую я рядки — але не забутим руїнам,
Де жили колись Асма та Хінд (хто згадає про них сьогодні?),
Не дай боже, щоби туди, де ми текли молоком і медом,
Бедуїни пригнали кіз й встановили намети на сторінках зітлілих,
І щоб там, де соковиті плоди ми руками жарко стискали,
Верблюди з'явилися й інша худоба, що для поезії непридатна!
І скажи тому, хто знаннями пишається в філософії, в інших науках:
"Та він, схоже, багато що пропустив серед своїх трав сушених".
У милосерді ти не відмовляй і тому, хто здається неправим:
Ображаєш віру, якщо вирішуєш, хто гідніший перед Аллахом.
--
Усі двозначності розшифровувати не буду – навіщо вас позбавляти цього задоволення, о кваліфіковані мої друзі-читачі? - але в кількох місцях примітки зроблю.
- Там у оригинальному тексті не зовсім зрозуміло, чи це дійсно дівчина в чоловічому одязі, чи це хлопець, який грає дівчину в чоловічому одязі. Ну і, зрозуміло, виступає в цих розвагах у пасивній ролі (те, що потім раз-по-раз зустрічається займенниковий суфікс “вона”, ясна річ, ясності не додає).
Діма переклав це як “Исцели меня, вино, из рук служанки, хоть и девочка она, но под одеждой явно член!”, узявши за основу один варіант (she-male), я - інший (трансвеститку).
Ну і окремо - це в будь-якому випадку відтакенний ляпас традиційному суспільству. - Ну, тобто, може, і долонею. А може, й жіночим статевим органом. Двозначність цілком свідома.
- Тут і далі в цьому уривку - ну, крім, таки-так, того, про що йшлося і раніше 🙂 - відсилання на наслідувачів класика Імруулькайса, що заполонили тодішню арабську літературу всякими покинутими стоянками бедуїнів. Виглядало це приблизно так само природно, як якийсь черговий "садок вишневий коло хати" від айтішника з Києва, який вишню від аличі не відрізнить, а село бачив виключно з вікна машини. Що Абу Нуваса й дратувало.
Оригинал:
دَع عَنكَ لَومي فَإِنَّ اللَومَ إِغراءُ
وَداوِني بِالَّتي كانَت هِيَ الداءُ
صَفراءُ لا تَنزَلُ الأَحزانُ ساحَتَها
لَو مَسَّها حَجَرٌ مَسَّتهُ سَرّاءُ
مِن كَفِّ ذاتِ حِرٍ في زِيِّ ذي ذَكَرٍ
لَها مُحِبّانِ لوطِيٌّ وَزَنّاءُ
قامَت بِإِبريقِها وَاللَيلُ مُعتَكِرٌ
فَلاحَ مِن وَجهِها في البَيتِ لَألَاءُ
فَأَرسَلَت مِن فَمِ الإِبريقِ صافِيَةً
كَأَنَّما أَخذُها بِالعَينِ إِغفاءُ
رَقَّت عَنِ الماءِ حَتّى ما يُلائِمُها
لَطافَةً وَجَفا عَن شَكلِها الماءُ
فَلَو مَزَجتَ بِها نوراً لَمازَجَها
حَتّى تَوَلَّدُ أَنوارٌ وَأَضواءُ
دارَت عَلى فِتيَةٍ دانَ الزَمانُ لَهُم
فَما يُصيبُهُمُ إِلّا بِما شاؤوا
لِتِلكَ أَبكي وَلا أَبكي لِمَنزِلَةٍ
كانَت تَحُلُّ بِها هِندٌ وَأَسماءُ
حاشا لِدُرَّةَ أَن تُبنى الخِيامُ لَها
وَأَن تَروحَ عَلَيها الإِبلُ وَالشاءُ
فَقُل لِمَن يَدَّعي في العِلمِ فَلسَفَةً
حَفِظتَ شَيئاً وَغابَت عَنكَ أَشياءُ
لا تَحظُرِ العَفوَ إِن كُنتَ اِمرَأً حَرِجاً
فَإِنَّ حَظرَكَهُ في الدينِ إِزراءُ
https://www.youtube.com/watch?v=FLPL79iGBIw
Російською:
Не упрекай ты меня без нужды, ведь в упрёке — лишь больше соблазна,
Исцели меня тем, чем болею я, ведь болезнь и лекарство — едины:
И солнечные лучи хранят чашу вина от печалей,
Каплю на камень прольёшь — и тот задрожит вдруг от наслажденья,
Словно служанка в одежде мужской коснулась его… ладонью.
Два любовника у неё — первый делит с мужчинами ложе;
Второй же — со всем, что вообще шевелится: возможности он не упустит.
Тёмной ночью к нам служанка идёт, с ней кувшин её драгоценный,
Сияет желаньем её лицо — так что тьмы не осталось в доме,
И из узкого горлышка льёт струю, что светится и сверкает, —
(Она ослепительна — удержать на ней не пытайся взгляда);
Мешает с водою вино, пока итогом не будет довольна, —
Чтоб его изысканность и красота в глазах её отразились;
Если свет свой смешаешь с её вином — единым станут не раньше,
Чем от счастья перед глазами зажгутся огни и звёзды.
Толпою юношей окружена, и все полны нетерпенья, —
Именно то с ними произойдёт, чего им давно хотелось.
Вот об этом я и пишу стихи — не о позабытых руинах,
Где жили когда-то Асма и Хинд (кто вспомнит о них сегодня?),
Не дай бог, чтоб туда, где мы молоком и мёдом друг друга поили,
Бедуины коз пригнали, разбив шатры на страницах истлевших,
И чтоб там, где брызжущие плоды мы руками жарко сжимали,
Появились верблюды и прочий скот, что в поэзии непригоден!
И скажи так о том, кто познаньями горд в философии, в прочих науках:
"Он, похоже, многое упустил среди своих трав сушёных".
Ты ж в милосердии не откажи и тому, кого мнишь неправым:
Оскорбляет веру решающий, кто достойней перед Аллахом.
--
Розповідь муаліма про Абу Нуваса - https://www.facebook.com/dmitry.akselrod/posts/pfbid02uJr3y61pwMA7jTWj5KFGTPCRvKCU3XEdbRmXuvpwE8gWz3cC2P8K19AHFLf7taWWl
