Тіло моє мережею стало

Тіло моє мережею стало —
Щастя вона спіймати нездатна.
Хвилі кидають її на каміння —
Зашивати доводиться дірки.
Сонце пропалює навіть крізь воду —
Ось розповзається вже плетіння.
Плавцями гострими риби рвуть нитки,
Уламки раковин розрізають.
Таке непевне, нестале тіло.
Такі солоні хвилі.
І так далеко від тебе.