Новый перевод - с украинского.
Дата написания стихотворения - 1962 год. Или о разнице, гм, мда...

Я...

Он на меня таращился тупо,
В глазёнках от ярости – пелена:
– Ты зря себя представляешь пупом,
На свете таких, как ты, до хрена!

Кривилось гневом лицо рябое,
Срываясь, он продолжал орать,
За то, что я оставался собою,
Он готов был меня распять.

Под вопли лениво текли мгновенья...
На колени не стала гордость моя...
На свете таких, как я, поколенья,
Но лишь один, ей-богу, я.

У каждого Я есть честь своя,
Сколь ни кричи на них грозно,
Мы – не поток стандартных «я»,
Но каждый из нас – космос.

Мы – народа извечное лоно,
Океанская вселюдская семья.
И уважают лишь тех миллионы,
Кто уважает все эти "Я".

Оригинал (автор - Василь Симоненко)

Я...

Він дивився на мене тупо
Очицями, повними блекоти:
— Дарма ти себе уявляєш пупом,
На світі безліч таких, як ти.

Він гримів одержимо і люто,
І кривилося гнівом лице рябе,
Він ладен був мене розіпнути
За те, що я поважаю себе.

Не стала навколішки гордість моя...
Ліниво тяглася отара хвилин...
На світі безліч таких, як я,
Але я, їй-богу, один.

У кожного Я є своє ім’я,
На всіх не нагримаєш грізно,
Ми — це не безліч стандартних «я»,
А безліч всесвітів різних.

Ми — це народу одвічне лоно,
Ми — океанна вселюдська сім’я.
І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони «Я».

28.03.1962