Новий переклад з болгарської.
---

Сусід без собаки

коли раптом сонячний день випадає взимку,
самотній сусід ранком рано
стоїть перед нашим багатоквартирним будинком.
він забув моє ім'я, та мене зустрічає, як в храмі.
є в нього діти, чи живуть вони далеко (може, берлін чи пекін?),
я, чесно кажучи, і не питав, так що не знаю,
але і вранці, і після заходу сонця бачу, як він
з невидимим своїм собакою навколо гуляє:
тягне повідець, бурмоче щось невиразне,
але з повідцем ніякий собака не грає.
він стискає зуби, ніби кліщами зараз ось клацне,
наче чогось чекає.
у людини з оцим повідцем імені навіть нема.
на якому поверсі він живе, я не знаю конкретно.
він радіє світлу, коли виходить сонце і надворі зима,
кажуть, він співає на своєму балконі, палить там сигарети.
та співає він тихо, адже голос у нього не сильний,
а курить голосніше, ніж може хтось уявити собі.
якось перед будинком сигарету у мене попросив він,
але пачка була порожня. я тоді розлютився, забери його біс.
і коли мені зустрівся старий приятель,
я йому усе оце розповів,
а він відповів, що сусід без собаки - та це ж я був,
і що мрію свою це я насправді здійснив.

--
Оригінал (автор - Нінко Кирилов):

Съседът без куче

когато се падне слънчев ден през зимата,
съседът, който живее сам,
стърчи пред блока. забравил е името ми,
но ме поздравява с усмивка като в храм.
дали няма деца или живеят далече,
реално не знам, а и не съм питал.
виждам го рано сутрин и късно вечер
с невидимото си куче да се скита -
влачи каишка и си мърмори нещо,
но на нея никога не съм виждал куче.
стиснал е зъбите си като клещи -
все едно чака нещо да се случи.
човекът с каишката май си няма и име.
даже не знам на кой етаж живее.
когато се падне слънчев ден през зимата,
казват, че на балкона си пуши и пее.
но пее просто убийствено тихо,
а пуши по-шумно от целия свят.
веднъж пред блока ми поиска цигара,
а нямах. и после ме беше яд.
разправях за него на един стар приятел,
с когото пушехме и пеехме у нас.
той каза, че явно съм си сбъднал мечтата.
и че съседът без куче съм аз.