Перший переклад з російської. Давно хотіла зробити.

Гамала

В Гамалі всі загинули, окрім двох сестер Пилипа.
Під час зачистки потрійної їх не змогли знайти.
Гамала належала до міст кріпосного типу,
Куди увірватися важко і звідки не можна піти.

Вона - над чорною прірвою, звідтам злий вітер віє:
З трьох боків високі стіни (щось із них збереглося й сьогодні),
Близько п'яти тисяч жителів, поки були ще живимі,
волія легкої смерті, кинулися в безодню.

З ними були гроші та речі – знайшли, що з собою тягнути!
Спуститися туди важко, підійматися ще складніш.
Але все ж дехто з солдатиків зі здобиччю повернувся
(І деякі предмети збереглися до наших днів).

Хроніст, що це описував - гірко, спокійно, без болю, -
Він прийшов туди з переможцями, у залізо узятий.
Він був хоробрим воїном до того, як упав у неволю,
І командував обороною у містечку Йодпату.

Потім їх загнали в печери, й не було їм куди подітися,
і коли між смертю і рабством кожен вже обирав,
вирішили: вб'ють один одного, й останній має убити ся.
Він залишився останнім. Як останній — вже не вмирав.

Він писав чудові книги. Він усміхався славі.
Його любили красуні. У нього усе вдалося.
Він і сьогодні відомий нам як Йосип Флавій.
Флавій – це ім'я хазяїна. А ім'я раба – Йосип.

Ми зобов'язані пам'яттю запроданцям та мародерам.
Зобов'язані солодкістю ми гірким сходам землі.
А життям - двом дівчаткам, які сховалися деяк:
Їх шукали, щоб вбити, але знайти не змогли.

--

Оригинал (автор - Юрий Михайлик):

Гамала

В Гамале все погибли, кроме двух сестёр Филиппа.
Во время тройной зачистки их не смогли найти.
Гамала относилась к городам крепостного типа,
куда очень трудно ворваться и откуда нельзя уйти.

С трёх сторон высокие стены, а с четвёртой – гребень обрыва,
висящий над чёрной прорвой, куда страшно даже смотреть.
Около пяти тысяч жителей, когда ещё были живы,
бросились в эту пропасть, предпочитая лёгкую смерть.

С ними были деньги и вещи – довольно странный обычай!
Спуститься туда сложно, подниматься ещё трудней.
Но кое-кто из солдатиков всё же вернулся с добычей.
(И некоторые предметы сохранились до наших дней.)

Хронист, описавший всё это, был горек, сух и спокоен.
Он пришёл туда с победителями, в одних цепях, налегке.
До того, как попасть в плен, он был храбрый и стойкий воин
и командовал обороной в небольшом городке.

Потом их загнали в пещеры и обложили туго,
и когда между смертью и рабством им пришлось выбирать,
они после долгих споров поклялись, что убьют друг друга.
Он остался последним. И он не стал умирать.

Он писал прекрасные книги. Он улыбался славе.
Его любили красавицы. У него удалась судьба.
Он и сегодня известен нам как Иосиф Флавий.
Флавий – это имя хозяина. А Иосиф – имя раба.

Мы обязаны памятью предателям и мародёрам.
Мы обязаны сладостью горьким всходам земли.
Мы обязаны жизнью двум девочкам, тем, которым
удалось спрятаться так, что их не нашли.