Новий переклад з арабської. Автор вірша - Мансур аль-Халладж.

Правду скажу: що і не сходить, й не заходить сонце,
Коли любов до тебе я із своїм диханням не переплітаю.

І не проходжу мимо - лише про тебе говорю всім людям,
Тим, хто довкола слухати зібрався, - розповідь про тебе.

Не згадую я тебе ані коли радію, ані коли журюся:
Шепта мого ніколи ти же не залишаєш, ти в моєму серці!

Знаю: якщо від спеки я знемагаю - буде води достатньо.
Ось я схиляюся - бачу твій образ навіть в найменшій чаші!

Як я до тебе можу наблизитися, розкажи мені-но!
Треба - так проповзу змією серед каміння, на руках дійду я!

Хлопчик люб'язний, дзвінко співав ти голосом щасливим.
Серце твоє жорстоко - так напої ж удозвіль ти мене печаллю.

І від сухоголовців, хто ображав мене, я далеко безмірно:
Віра моя - задля душі моєї; зі собою люди розберуться.

Оригінал (автор - Мансур аль-Халладж):

وَاللَه ما طَلَعَت شَمسٌ وَلا غَرُبَت
إِلّا وَحُبُّكَ مَقرونٌ بِأَنفاسي

وَلا خَلَوتُ إِلى قَومٍ أُحَدِّثُهُم
إِلّا وَأَنتَ حَديثي بَينَ جُلّاسي

وَلا ذَكَرتُكَ مَحزوناً وَلا فَرِحاً
إِلّا وَأَنت بِقَلبي بَينَ وِسواسي

وَلا هَمَمتُ بِشُربِ الماءِ مِن عَطَشٍ
إِلّا رَأَيتُ خَيالاً مِنكَ في الكَأسِ

وَلَو قَدَرتُ عَلى الإِتيانِ جِئتُكُم
سَعياً عَلى الوَجهِ أَو مَشياً عَلى الرَأسِ

وَيا فَتى الحَيِّ إِن غَنّيتَ لي طَرَباً
فَغَنّنّي واسِفاً مِن قَلبِكَ القاسي

مالي وَلَلناسِ كَم يَلحونَني سَفَهاً
ديني لِنَفسي وَدينُ الناسِ لِلناسِ