Усі у френдстрічці кажуть: ось, Заходер, дитячі вірші, мімімі... Але ж він - автор і одного з найпронизливіших і найстрашніших віршів, що взагалі були написані російською мовою. Хоча начебто й усе обійшлося... але ж ні, звісно.

Ось мій переклад.
---

Несподівана радість

Містечко з ранку в горі та тривозі:
Знайшли дитину вбиту на дорозі,
Та близ міських воріт, так, майже біля брами.
– О Боже, Боже, що же зараз буде з нами?
– І знов нас будуть убивати й грабити...
– Де рабин дівсь? Ніхто не бачив рабина?
Якраз тоді,
Коли так недалеко до біди!

Як вівці, люди збились, повна синагога.
Ах, в день сьогоднішній згадали всі про Бога!
Усі молилися, і плакали, й стогнали,
Куди тікати їм? Вони не знали…
Їм гинути невинно – кожен знає,
І як на гріх – все рабина немає
Якраз тоді,
Коли без нього нам нема куди!

Вбігає шамес раптом, весь аж сяючий:
- Євреї, радість, радість! Та й яка іще!
Сказав наш рабин: це онучок тітки Хани, і
Не вбитий зовсім він, а лиш поранений!
Всі зрозуміють: ми тут ні до чого –
Й не буде тут погрому, присяй-богу!
Нема біди!
І житимемо далі, як завжди!

Тріумфував народ і веселився...
Але нарешті шум веселий стих.
І стало чутно: рабин той молився -
Він зі сльозами Господу молився,
Щоби цей світ, хоч трохи, та змінився,
Щоб ми не знали радостей таких…
Та ж бо куди -
Повторюється знову, як завжди!

--
Оригінал (автор - Борис Заходер):

Нечаянная радость

С утра местечко в горе и тревоге:
Нашли убитого ребёнка на дороге.
Почти у самых городских ворот…
– О Боже, Боже, что теперь нас ждёт?
– Конечно же, мы будем виноваты!
– И как на грех – раввин пропал куда-то!
Как раз когда
У нас стряслась беда!

Как овцы, люди сбились в синагоге.
Ах, все сегодня вспомнили о Боге!
Все молятся. И плачут, и стенают,
Как быть, куда бежать? – Они не знают…
Но каждый знает – гибнуть им безвинно,
И как на грех – всё нет и нет раввина!
Как раз когда
Такая в нём нужда!

И вдруг вбегает шамес, весь сияя.
– Евреи, радость! Да ещё какая!
Раввин сказал, что это внучек тёти Ханин,
И он к тому же не убит, а только ранен!..
Они поймут, что мы тут ни при чём –
И незачем устраивать погром!
Прошла беда!
Всё снова, как всегда!

И ликовал народ, и веселился…
Но, наконец, весёлый шум затих
И стало слышно, как раввин молился –
Он со слезами Господу молился,
Чтоб этот мир хоть малость изменился,
Чтоб мы не знали радостей таких…
Одна беда –
Всё снова как всегда!