Вже понад рік хотіла перекласти цей вірш. Здається, вийшло.

---
Могила Гамлета

- Чи не знаєш, де Гамлета могила німая?
Я шукав - і там немає, і тут немає:
На околиці лісу чи у пустелі сивій…
Де його могила? Розкажи мені, сину!
- Перехожий, ти спитай у кривого Білла!
Бо усе життя у нього, вважай, могила;
У провулку вогкому, де всі вогні потухли,
Ти в таверні, мабуть, Білла знайдеш за кухлем.
- Гей, гробаре, ти добре знаєш пісок та камінь!
Чи не скажеш, де лежить похований Гамлет?
- Я, мандрівнику, півміста сховав у глину,
І сховаю потім другу ще половину!
Та не знаю місця, де спить притихлий безумець!
Краще ти повій спитай з довколишніх вулиць!
Може, хтось їм під час гріха нашіптав про принця,
Поцікався - і ти дізнаєшся, де він заритий…
- На, подруго, тримай позику, вертати не треба!
Ти скажи: де син Гертруди лежить просто неба?
Ти ночами не спиш, як лісовая птиця:
Може, чула ти, де закопали принця?
- Він приходив, сидів, зі мною він не лукавив,
Між ніг у мене відповідей не шукав він,
Він очима блукав, як сама тривога,
Ти, здається, трохи схожий на нього;
Ти в мені бачиш жінку, а не похотливу самку…
Ти піди, порозпитуй краще усе у замку!
- Я за пазухою, повір, ножа не ховаю!
Розкажи мені, які у палаці плітки гуляють,
Що говорять днем або надвечір, в тумані…
Чи не знаєш ти, де притулок принця останній?
- Тьму великих секретів я готовий сказати:
Ось як часто королева змінює шати,
Ось як бліх багато тут на собачій шворі,
Ось коли чекаєм перепис в Ельсінорі.
Де ж могила опального принця, вибач, не знаю:
У моєму розумі геть такого немає!
Якщо принц наш Гамлет спробував смерті жало,
Ти спитай у тієї ж, що його проводжала!
- Гей, посунься трохи, кістлява! Я поряд сяду!
Ти усім своя: і людям, й звірам, і гадам,
Ти ж у сили небесної на роботі - солдатка;
Де же Гамлета обійняла землиця данська?
- Легше ти наперстком дівочим вітер спіймаєш,
Легше з мертвого дерева ти врожай назбираєш:
Ані в тихому раю, ані в пекельному гамі
Не почуєш того, ім’я которому Гамлет.
Бо тебе не везли у ніч погребові квадриги,
І немає запису - ось похоронна книга,
Не турбує чорний ворон твою очницю;
То навіщо ти шукаєш собі гробницю?
І відповідає Гамлет, і тремтять його вії:
- Щоби чути і знати, що допоки живий я.

---
Переклад з російської.

--
Оригінал (автор Євгеній Пальцев):

Могила Гамлета

— Ты не знаешь ли, где похоронен Гамлет?
Я искал везде, но ни там, ни там нет!
На окраине леса, в седой пустыне…
Где могила его? Расскажи мне, сыне!
— Ты, прохожий, спроси у кривого Билла!
Потому что вся его жизнь — могила;
В переулке сыром врылась в грязь таверна,
Там, за кружкою, Билла найдёшь, наверно.
— Эй, могильщик, ты знаешь песок и камни!
А не скажешь ли, где похоронен Гамлет?
— Я полгорода, путник, упрятал в глину,
И упрячу вторую я половину!
Но не ведаю места, где спит безумец!
Ты поспрашивай шлюх с близлежащих улиц!
Может, кто им в порыве греховной страсти
Нашептал о принце, бегущем власти…
— На, подруга, возьми невозвратной ссуды!
Ты скажи: где покоится сын Гертруды?
Ты ночами не спишь, как лесная птица:
Может, слышала: где закопали принца?
— Он ко мне приходил и сидел до света,
У меня между ног не искал ответа,
Он глазами блуждал, как сама тревога,
Ты, прохожий, похож на него немного;
Говоришь мне, как женщине, а не самке…
Ты ступай, порасспрашивай лучше в замке!
— Я за пазухой, стражник, ножа не прячу!
Не гони, помоги мне решить задачу!
У дверей королевских гуляют сплетни;
Не слыхал ли, где принца приют последний?
— Тьму великих секретов готов сказать я:
Сколько раз королева меняет платья,
Сколько блох квартирует на псиной своре,
И когда будет перепись в Эльсиноре;
Но могила опального принца — дудки!
Нет подобных познаний в моём рассудке!
Если Гамлет испробовал смерти жало,
Ты спроси у той же, что провожала!
— Эй, подвинься, костлявая! Сяду рядом!
Ты и людям — своя, и зверям, и гадам,
Ты у силы небесной — простой солдаткой;
Где принц Гамлет обнялся с землицей датской?
— Легче ветер девичьим поймать напёрстком,
Легче вырастить древо на камне плоском,
Но ни в тихом раю ты, ни в адском гаме
Не услышишь того, кто зовётся Гамлет.
Не везли тебя чёрные в ночь квадриги,
Не записан ты, принц, в похоронной книге,
Не тревожит ворон твою глазницу;
Для чего ты ищешь себе гробницу?!
И ответил Гамлет сквозь приступ кашля:
— Чтобы чуять и знать, что живой пока что.