← Timeline
Avatar
Tanda Lugovskaya

Я — оптимист...

Я — оптимист.
Не из породы шашлычных барашков,
что визжат, взгляд от костра отводя упорно.
Мне бывает тяжко.
Мне бывает очень тяжко.
Но вот что —
я помню:
каждый день — рожденья и смерти. Приходят к нам
вот сегодня
шустрые муравьи,
человечий младенец,
и яблоневые лепестки.
Тело моё похоронят,
как бесполезный хлам,
и заметут мои кости
северные пески.
Каждый из нас
это знает и понимает.
Разный у нашей жизни размер.
Но все мы спешим
сделать больше — кого уж на что хватает —
пока нас не зацепила смерть.
Каждый из нас по-своему умирает —
или в постели,
или в бою,
но силы по капле отдаст,
бросив их в огонь
единственного в мире края,
чтобы вырастали
песни, рожь и руда.
Чтобы росли мы,
росли наши дети,
и дети наших детей,
чтобы жила любимая наша планета —
навек!
Чтоб сегодня,
и завтра,
и сотни лет спустя
под солнечным светом
Встал
свободный
и гордый
великан — Человек!

Перевод с белорусского.

---
Оригинал (автор - Юлий Таубин):

Я - аптыміст

Я - аптыміст
Не з пароды шашлычных барашкаў,
што верашчаць, самі не ведаюць, каму і навошта.
Мне бывае цяжка.
Мне бывае дужа цяжка.
Хоць ты біся аб сценку.
Але я помню -
вось што:
Кожны дзень адбываюцца нараджэння і смерці.
Сягоння нарадзіліся
рухавыя мурашкі,
чалавечы дзіцёнак
і яблыневыя лісткі.
Цела маё пахаваюць,
як непатрэбнае смецце,
І замятуць мае косці
сіверныя пяскі.
Кожны з нас
гэта ведае і разумее.
Розны нашага жыцця памер,
Але ўсе мы спяшаемся
болей зрабіць для агульнай нашай ідэі,
Пакуль нас не зачапіла смерць.
Кожны з нас па-рознаму памірае -
ці на ложку,
ці ў бойцы,
кожны сілы па кроплі аддасць,
кінуўшы іх у топку
адзінаму ў свеце краю,
каб вырасталі
песня, жыта, руда.
Каб раслі мы,
раслі нашы дзеці,
і дзеці нашых дзяцей,
каб жыла нашая любая планета Зямля -
ўвек!
Каб сягоння,
і заўтра,
і сотні гадоў пасля
Устаў
вольны
і непадлеглы
волат – Чалавек!

To react or comment  View in Web Client