Новий переклад з арабської. Коли за нього взялася, з'ясувала, що переклад цієї поеми Абу-ль-Атахії на російську я, виявляється, зробила з не зовсім вірного оригіналу! Розібралася, тож український переклад - вже з правильного оригіналу.
Як корисно - робити більш ніж один переклад... 🙂

Час розлучить колись усіх, відправить усіх у могилу,
Довіку із ним заручені ми, та можемо учнями стати.

О, достаток життєвих благ, яким пишаються люди:
Проходить но мить - і зникли, їх вже немає і близько.

О ти, хто всього прагне від світу, обтяжуючи себе цим, -
Те, що сховано в завтрашній день, воістину буде іншим.

Скільки б золота ти не мав - чи багато його залишиться?
Та хоч би і трохи, хоч би одну чи вбережеш монету?

Брате мій, можеш ти досягти і достатку, і процвітання,
Та лише наступнику - не тобі - твої дістануться гроші.

Брате мій, немає нічого, що до кінця не пришло би,
Подумай, кому у цьому просторі ростиш ти плоди коштовні.

Брате мій, краще помірним бути. Хто бажає влади та слави -
Тих ти облиш: нехай б'ються вони, проливають кров за багатства.

Скільки правителів було? Дивись, куди поділися царства:
Зникли вони, ніби були із міражів чи із диму.

Час - найніжніший, найделікатніший з усіх, хто зраджує тебе,
Час - наймудріший за всіх, хто стріляє, і ніхто не влучить точніше.

Знаєш це - так скільки іще ти розважатися будеш,
Якщо ти вічно жити бажаєш і надією повен цією?

Послухай, було так: я лиха бачив, що крові і сліз солоніші,
Так що тужила і смерть сама, бо вони наближалися швидко.

Послухай, було так: житла я бачив, що були зрабовані люто,
Вкрадені й мешканці їх, і стіни, немає навіть тіней їх.

Послухай, було так: я бачив того, хто все примножував скарб свій,
І зводив прекрасний палац, що зростав усе вище і вище.

Послухай, було так: я бачив царя у могутності та у славі,
Оратора з ораторів бачив - промовляв, о як промовляв він!

Але невблаганним був часу хід - не залишив від них і сліду,
Нема ні палацу, ні тих, хто був там: старі вони чи немовлята,

І я бачив смерть, що до них поспішала, і не було порятунку,
Бо не втекти ні вперед, ні назад, ані вліво, ані направо.

Раптове лихо ти запитай: "Про мене подбаєш, вірно?",
Звернутися можеш іще до могил - і повторюй питання,

І відповідь потім почуєш ти: “У цьому - вся наша сутність,
Бо ж для смерті створені ми, не приховували нічого”.

Могили ясно про те говорять, тільки люди погано їх чують.
Ось на плитах слова - то інші люди цим приходять на зміну.

Що, як і колишні, не знають себе, та їм радощів не вистачає,
І завжди їх зраджував час - цей обман дорогий занадто.

Мало коли ти побачиш сестру, що братові щиро рада:
Частіше вона на нього бурчить, бо його звички дратують.

Мало хто ближнього обдарує, поки живий той і поруч,
Поки його не загубить смерть - стрілою в самісіньке серце.

Брате мій, у діяннях наших розкриваємо, хто ми насправді,
Будь відповідальним, твори добро - що краще ти можеш зробити?

І знає той, хто людей захищає: вони його просто терплять,
І тільки важче від цього знання і йому самому, і людям.

То ж бо зменши число помилок твоїх, стримуй палкі бажання,
Оскільки кожен невірний крок може стати й останнім.

Гроші ти спочатку придбай, а витрачай їх вже потім:
Але що вимагають борг і закон, віддай ти обов’язково.

Якщо на тебе скаржиться хтось - мовчки зноси і спокійно,
І будь терплячим, навіть коли здається важким тягар цей:

Досить буде смирення, щоб невдоволений піднісся
В очах своїх, але пиха твоя лише злобу його посилить.

Брате мій, жага влади п'янить; той, хто стоїть нагорі,
Може звернути на шлях невірний, може стати тираном.

І це на країну накличе лихо - тоді розвернеться прірва:
Підіймається бунт, повстає народ, і кривавий жах перед нами.

Брате мій, схоже, що світ від нас воістину відвернувся
І нині ми бачимо захід багряний колишнього процвітання.

Тож нехай не зможе тебе винити і той, хто чекає нагоди
(А такий слідкуватиме невідступно за кожним невірним кроком)!

І будь-яка людина шукає себе в душі у себе же,
І вічно прагне вона змінити один свій стан на інший,

Нічим постійним вдоволена людина бути не може,
Поки що не породить вона з однієї турботи - іншу.

У кожного є, що дорого серцю, з чим і не розлучитися,
Та одного дня тягарем тяжким прихильності ці нависнуть,

Але бачив я також міцність зв'язків між друзями та братами -
Намагайся утримати нитку цю, доки живий ти і в змозі.

Брате мій, кожне створення у світі має свій сенс і рівень,
Увечері та вранці – усі ми є дітьми Аллаха.

І Аллах щедріший, ніж ті, від кого міг чекати би подарунка,
І вище Він будь-кого, чию щедрість ти б міг уявити,

І перед Царем цим всіх інших царів тьмариться тлінна слава,
І хвала йому, і нехай же він звеличиться та піднесеться!

Знай же: найприємніше в світі – це Його милосердя,
І більшого величчя нема в усіх світах невідомих.

Оригинал (автор - Абу-ль-Атахія):

الدَهرُ يوعِدُ فُرقَةً وَزَوالا
وَخُطوبُهُ لَكَ تَضرِبُ الأَمثالا

يا رُبَّ عَيشٍ كانَ يُغبَطُ أَهلُهُ
بِنَعيمِهِ قَد قيلَ كانَ فَزالا

يا طالِبَ الدُنيا لِيُثقِلَ نَفسَهُ
إِنَّ المُخِفَّ غَداً لَأَحسَنُ حالا

إِنّا لَفي دارٍ نَرى الإِكثارَ لا
يَبقى لِصاحِبِهِ وَلا الإِقلالا

أَأُخَيَّ إِنَّ المالَ إِن قَدَّمتَهُ
لَكَ لَيسَ إِن خَلَّفتَهُ لَكَ مالا

أَأُخَيَّ كُلٌّ لا مَحالَةَ زائِلٌ
فَلِمَن أَراكَ تُثَمِّرُ الأَموالا

أَأُخَيَّ شَأنَكَ بِالكَفافِ وَخَلَّ مَن
أَثرى وَنافَسَ في الحُطامِ وَغالى

كَم مِن مُلوكٍ زالَ عَنهُم مُلكُهُم
فَكَأَنَّ ذاكَ المُلكَ كانَ خَيالا

وَالدَهرُ أَلطَفُ خاتِلٍ لَكَ خَتلُهُ
وَالدَهرُ أَحكَمُ مَن رَماكَ نِبالا

حَتّى مَتى تُمسي وَتُصبِحُ لاعِباً
تَبغي البَقاءَ وَتَأمُلُ الآمالا

وَلَقَد رَأَيتُ الحادِثاتِ مُلِحَّةً
تَنعى المُنى وَتُقَرِّبُ الآجالا

وَلَقَد رَأَيتُ مَساكِناً مَسلوبَةً
سُكّانُها وَمَصانِعاً وَظِلالا

وَلَقَد رَأَيتُ مَنِ اِستَطاعَ بجَمعِهِ
وَبَنى فَشَيَّدَ قَصرَهُ وَأَطالا

وَلَقَد رَأَيتُ مُسَلَّطاً وَمُمَلَّكاً
وَمُفَوَّهاً قَد قيلَ قالَ وَقالا

وَلَقَد رَأَيتُ الدَهرَ كَيفَ يُبيدُهُم
شيباً وَكَيفَ يُبيدُهُم أَطفالا

وَلَقَد رَأَيتُ المَوتَ يُسرِعُ فيهِمُ
حَقّاً يَميناً مَرَّةً وَشِمالا

فَسَلِ الحَوادِثَ لا أَبا لَكَ عَنهُمُ
وَسَلِ القُبورَ وَأَحفِهِنَّ سُؤالا

فَلتُخبِرَنَّكَ أَنَّهُم خُلِقوا لِما
خُلِقوا لَهُ فَمَضَوا لَهُ أَرسالا

وَلَقَلَّ ما تَصفو الحَياةُ لِأَهلِها
حَتّى تُبَدَّلَ مِنُهُم أَبدالا

وَلَقَلَّ ما دامَ السُرورُ لِمَعشِرٍ
وَلَطالَما خانَ الزَمانُ وَغالا

وَلَقَلَّ ما تَرضى خِصالاً مِن أَخٍ
آخَيتَهُ إِلّا سَخِطتَ خِصالا

وَلَقَلَّ ما تَسخو بِخَيرٍ نَفسُهُ
حَتّى يُقاتِلَها عَلَيهِ قِتالا

أَأُخَيَّ إِنَّ المَرءَ حَيثُ فِعالُهِ
فَتَوَلَّ أَحسَنَ ما يَكونُ فِعالا

فَإِذا تَحامى الناسُ أَن يَتَحَمَّلوا
لِلعارِفاتِ فَكُن لَها حَمّالا

أَقصِر خُطاكَ عَنِ المَطامِعِ عِفَّةً
عَنها فَإِنَّ لَها صَفاً زَلّالا

وَالمالُ أَولى بِاِكتِسابِكَ مُنفِقاً
أَو مُمسِكاً إِن كانَ ذاكَ حَلالا

وَإِذا الحُقوقُ تَواتَرَت فَاِصبِر لَها
أَبَداً وَإِن كانَت عَلَيكَ ثِقالا

فَكَفى بِمُلتَمِسِ التَواضُعِ رِفعَةً
وَكَفى بِمُلتَمِسِ العُلُوِّ سِفالا

أَأُخَيَّ مَن عَشِقَ الرِئاسَةَ خِفتُ أَن
يَطغى وَيُحدِثَ بِدعَةً وَضَلالا

أَأُخَيَّ إِنَّ أَمامَنا كُرَباً لَها
شَغبٌ وَإِنَّ أَمامَنا أَهوالا

أَأُخَيَّ إِنَّ الدارَ مُدبِرَةٌ وَإِن
كُنّا نَرى إِدبارَها إِقبالا

أَأُخَيَّ لا تَجعَل عَلَيكَ لِطالِبٍ
يَتَتَبَّعُ العَثَراتِ مِنكَ مَقالا

فَالمَرءُ مَطلوبٌ بِمُهجَةِ نَفسِهِ
طَلَباً يُصَرِّفُ حالَهُ أَحوالا

وَالمَرءُ لا يَرضى بِشُغلٍ واحِدٍ
حَتّى يُوَلِّدَ شُغلُهُ أَشغالا

وَلَرُبَّ ذي عُلَقٍ لَهُنَّ حَلاوَةٌ
سَيَعُدنَ يَوماً ما عَلَيهِ وَبالا

وَأَرى التَواصُلَ في الحَياةِ فَلا تَدَع
لِأَخيكَ جُهدَكَ ما حَيِيتَ وِصالا

أَأُخَيَّ إِنَّ الخَلقَ في طَبَقاتِهِ
يُمسي وَيُصبِحُ لِلإِلَهِ عِيالا

وَاللَهُ أَكرَمُ مَن رَجَوتَ نَوالَهُ
وَاللَهُ أَعظَمُ مَن يُنيلُ نَوالا

مَلِكٌ تَواضَعَتِ المُلوكُ لِعِزِّهِ
وَجَلالِهِ سُبحانَهُ وَتَعالى

لا شَيءَ مِنهُ أَدَقُّ لُطفَ إِحاطَةٍ
بِالعالَمينَ وَلا أَجَلُّ جَلالا

Запис - https://www.youtube.com/watch?v=vjgWJ1oe9us

Розповідь про Абу-ль-Атахію (російською) - https://umbloo.livejournal.com/23790.html