Новий переклад з арабської.
---
Часу властиві цикли, смерті властиві причини,
Смертним властиві надії, і звичайно це для людини.
Лише гірше від того, що ніхто науки не здобуває.
Дме вітер долі крізь нас усіх, і долі ріка протікає.
І ось людина радіє, і за хвилину - заплаче:
Така ж бо її природа, і все це дано від Аллаха.
Бідняка вразило нещастя - але ніколи його не почує
Той, у кого багатство і хто над іншими тріумфує.
Кого б не створив владика (а створених ним - мільйони) -
Усі підвладні Аллаху, підвладні його законам.
Блаженний той раб, чий господар зробить усе за нього,
І виграв слуга, що розкаявся за покликом серця самого.
О ти, що змінив свою віру на світ оцей марнослівний,
Чи ти обміном задоволен? Ти бачиш, який він нерівний?
Та поки ти розважаєшся і все собі дозволяєш,
Смерть крадеться до тебе, порожній свій рот роззявляє.
І не все, що хоче людина, у житті вона може мати:
Так і більшість людей помирає, продовжуючи бажати.
Знищить смерть і будь-яку пристрасть, й усіляку напругу,
Смерть прийде й від любимої справи, а не лише через недугу.
І світ своєю красою лише дурня морочить -
Який нещасний воістину, хто бути обманутим хоче!
І хоч би як задоволений ти долею був своєю -
Будь-яке життя обірветься, і смерть укриє землею.
Та, всупереч своїй сутності, як в дрімоті всі перебувають,
Лиш події та ще трагедії їх зі сну виривають.
Не твори несправедливість ти ні за якої потреби,
На догоду іншим - не дій, і не переступай через себе.
І будуть часті в житті твоєму благі ознаки майбутні,
Нести ти будеш добрі звістки, про злі на якийсь час забудешь.
Зі списку добрих справ не викидай і найменшу, й навіть останню,
Та роби так добро, щоб було добро й результатом благодіяння,
Бо без наслідків не обійдеться будь-яка твоя дія,
І те, що нащадки похвалять згодом, - найкращим буде у ділі.
Сьогодні ти себе так розважаєш, ніби від смерті є втеча,
Але хто не зустрів її вранці - то побачить її надвечір.
Скільки людей - і старих, й молодих - призвела до смерті дорога!
Знаючи це, ти правдивим будь перед собою та богом.
Наскільки ж смерть до нас близько стоїть, наскільки ж вона жахлива!
А у світі плід найгірчайший є, і плід, що солодкий на диво.
Отой, хто не нехтує низьким для якоїсь своєї потреби,
Одного домагається: він близьких віддаляє від себе.
У день, коли темрява зійде і зір назавжди померкне,
Чи знайдеться для нього з тисячі хоч один милосердний,
Хто його і оплаче, й в могилу опустить, як це належить людям,
І землею укриє, й недовго поплаче, й не одразу забуде?
І усім назнаменована смерть, і на кожного день цей чекає:
Зустрічаємось зі вчинками усіма і за все ми відповідаєм.
---
Оригінал (автор - Абу-ль-Атахія):
الدَهرُ ذو دُوَلٍ وَالمَوتُ ذو عِلَلٍ
وَالمَرءُ ذو أَمَلٍ وَالناسُ أَشباهُ
وَلَم تَزَل عِبَرٌ فيهِنَّ مُعتَبَرٌ
يَجري بِها قَدَرٌ وَاللَهُ أَجراهُ
يَبكي وَيَضحَكُ ذو نَفسٍ مُصَرَّفَةٍ
وَاللَهُ أَضحَكَهُ وَاللَهُ أَبكاهُ
وَالمُبتَلى فَهُوَ المَهجورُ جانِبُهُ
وَالناسُ حَيثُ يَكونُ المالُ وَالجاهُ
وَالخَلقُ مِن خَلقِ رَبّي قَد يُدَبِّرُهُ
كُلٌّ فَمُستَعبَدٌ وَاللَهُ مَولاهُ
طوبى لِعَبدٍ لِمَولاهُ إِنابَتُهُ
قَد فازَ عَبدٌ مُنيبُ القَلبِ أَوّاهُ
يا بائِعَ الدينِ بِالدُنيا وَباطِلِها
تَرضى بِدينِكَ شَيئاً لَيسَ يَسواهُ
حَتّى مَتى أَنتَ في لَهوٍ وَفي لَعِبٍ
وَالمَوتُ نَحوَكَ يَهوي فاغِراً فاهُ
ما كُلُّ ما يَتَمَنّى المَرءُ يُدرِكُهُ
رُبَّ اِمرِئٍ حَتفُهُ فيما تَمَنّاهُ
إِنَّ المُنى لَغُرورٌ ضِلَّةً وَهَوىً
لَعَلَّ حَتفَ اِمرِئٍ في الشَيءِ يَهواهُ
تَغتَرُّ لِلجَهلِ بِالدُنيا وَزُخرُفِها
إِنَّ الشَقِيَّ لَمَن غَرَّتهُ دُنياهُ
كَأَنَّ حَيّاً وَقَد طالَت سَلامَتُهُ
قَد صارَ في سَكَراتِ المَوتِ تَغشاهُ
وَالناسُ في رَقدَةٍ عَمّا يُرادُ بِهِم
وَلِلحَوادِثِ تَحريكٌ وَإِنباهُ
أَنصِف هُديتَ إِذا ما كُنتَ مُنتَصِفاً
لا تَرضَ لِلناسِ شَيئاً لَستَ تَرضاهُ
يا رُبَّ يَومٍ أَتَت بُشراهُ مُقبِلَةً
ثُمَّ اِستَحالَت بِصَوتِ النَعيِ بُشراهُ
لا تَحقِرَنَّ مِنَ المَعروفِ أَصغَرَهُ
أَحسِن فَعاقِبَةُ الإِحسانِ حُسناهُ
وَكُلُّ أَمرٍ لَهُ لا بُدَّ عاقِبَةٌ
وَخَيرُ أَمرِكَ ما أَحمَدتَ عُقباهُ
تَلهو وَلِلمَوتِ مُمسانا وَمُصبِحُنا
مَن لَم يُصَبِّحهُ وَجهُ المَوتِ مَسّاهُ
كَم مِن فَتىً قَد دَنَت لِلمَوتِ رِحلَتَهُ
وَخَيرُ زادِ الفَتى لِلمَوتِ تَقواهُ
ما أَقرَبَ المَوتَ في الدُنيا وَأَفظَعَهُ
وَما أَمَرَّ جَنى الدُنيا وَأَحلاهُ
كَم نافَسَ المَرءُ في شَيءٍ وَكايَدَ في
هِ الناسَ ثُمَّ مَضى عَنهُ وَخَلّاهُ
بَينا الشَفيقُ عَلى إِلفٍ يُسَرُّ بِهِ
إِذ صارَ أَغمَضَهُ يَوماً وَسَجّاهُ
يَبكي عَلَيهِ قَليلاً ثُمَّ يُخرِجُهُ
فَيُمكِنُ الأَرضَ مِنهُ ثُمَّ يَنساهُ
وَكُلُّ ذي أَجَلٍ يَوماً سَيَبلُغُهُ
وَكُلُّ ذي عَمَلٍ يَوماً سَيَلقاهُ