Новий переклад з білоруської.

---
Відпустіть мене, Куропати

Відпустіть мене, Куропати,
хоч і з кулею в голові,
до дітей, до жінки, до хати.
Як там рідний мій край - живий?

До чого же сосни набридли,
і каміння... Як мій садок?
Я прийду, хоч тепер заритий
і з колишніх очей - пісок.

Відпустіть же мене до хати!
Навесні же - як без сійби?
Я ж до самої смерті плугатар,
там робота, не до гульбин!

У заставу залишу кулю,
і - додому, у Журави!
Обійму надворі мамулю,
поцілую її, як живий.

---
Оригінал (автор - Анатоль Сис):

Адпусціце мяне, Курапаты

Адпусціце мяне, Курапаты,
нават з куляю ў галаве,
да дзяцей, да жаны, да хаты.
Як там бацькаўшчына жыве?

Як там сад мой? Абрыдлі сосны,
нават камень не ўлежыць ніц.
Я вярнуся, такі ўжо лёс мой —
плакаць жвірам з пустых вачніц.

Адпусціце мяне да хаты.
Як жа так — прапусціць сяўбу?
Я ж да смертухны быў аратым,
я ж прашуся не на гульбу.

А ў залог вам пакіну кулю,
і — дадому, у Журавы!
Зайду ў двор, абдыму матулю,
пацалую, нібы жывы.

---
Російською:

Отпустите меня, Куропаты

Отпустите меня, Куропаты,
пусть и с пулею в голове, —
я домой, я к жене, к ребятам.
Как отчизна там? Как белый свет?

Как там сад мой? Тут надоели
и деревья, и камни, и пни...
Я вернусь, хоть лежу средь елей —
лишь песок из пустых глазниц.

Мне домой бы, мне бы на поле:
Как посев — и вдруг пропускать?
Я ж пахал, покуда не помер,
Я ж работать, я ж не гулять!

Я оставлю вам пулю покуда,
и — быстрей в Журавы, домой!
Поцелую маму. Забуду,
что я сам — уже не живой.