Місця стоянок давніх стерті піском. Любов
У серці відроджується знов, не стерти її.

Сліди колишніх домівок ось - та ось і сльози мої,
Згадаю про те, що душа таїть, - і відтаю завжди.

І навздогін промовив я (вперед пішов караван):
"Ти мене зруйнував - о той, чиє багатство – краса!

І я умився пилом, і ніжність в серці зберіг,
Якби ти любов підтвердити зміг - не взяв би відчай мене,

Того, хто в вогні печалі згорів, і хто потонув
У своїх сльозах. Він і зітхнув би – та не може уже.

О ти, хто, не кваплячись, розпалює той вогонь,
Розпали ж його! Бо пристрасті жар - справа рук твоїх!"

---
Переклад з арабської.

---
Оригінал (автор - Ібн Арабі):

دَرَسَت رُبوعُهُمُ وَإِنَّ هَواهُمُ
أَبَداً جَديدٌ بِالحَشا ما يَدرُسُ
هَذي طُلولُهُمُ وَهَذي الأَدمُعُ
وَلِذِكرِهِم أَبَداً تَذوبُ الأَنفُسُ
نادَيتُ خَلفَ رِكابِهِم مِن حُبِّهِم
يا مَن غِناهُ الحُسنُ ها أَنا مُفلِسُ
مَرَّغتُ خَدّي رِقَّةً وَصَبابَةً
فِبِحَقِّ حَقِّ هَواكُمُ لا تُؤيسوا
مَن ظَلَّ في عَبَراتِهِ غَرِقاً وَفي
نارِ الأَسى حَرِقاً وَلا يَتَنَفَّسُ
يا موقِدَ النارِ الرُوَيدا هذِهِ
نارُ الصَبابَةِ شَأنَكُم فَلتَقبِسوا