Любов безодвітної кованки

Любов безодвітної кованки - дірка у оніксовому небі,
І нехай сама не чорна вона, але від того не легше:
Сяє, розпеченим промінням перепалює всі кістки,
Підхоплює, переламує вкрив і навскіс, і
Калечить, тут же дає з нектаром завороженим глечик,
Б'є по очах батогами, що звуться Правда і Небиль,

А ти не можеш вдихнути у небутті бурштинової спеки,
А ти подовжуєшся, як уві сні малярійному чи на дибі,
А ти сповільнюєшся, і плавлячись, і плутаючи слова,
І плазму ти не питай: "Де тут вода жива?",
І немає навколо нічого іншого, ані повітря і ані диму,
І біль – удар за ударом – стискає на горлі дорогоцінні петлі.

Російською:

Любовь безответной ковки

Любовь безответной ковки – дыра в обсидиановом небе,
И пускай сама не черна она, но от того не легче:
Сияет, раскалёнными лучами пережигает кости,
Подхватывает, переламывает вкривь и вкось, и
Калечит, тут же нектаром заворожённым лечит,
Бьёт по глазам кнутами по имени Правда и Небыль,
А ты не можешь вдохнуть в небытии янтарного жара,
А ты удлиняешься, как во сне малярийном или на дыбе,
А ты замедляешься, и плавясь, и отставая,
И плазму не спрашивай: “Где тут вода живая?”,
И нет вокруг ничего иного, ни воздуха и ни дыма,
И боль – удар за ударом сердца – становится драгоценным даром.