Кажуть, у дві тисячі сімнадцятому римський суд
Повернутися дозволив Овідію: ніби не винен він більше.
Ось піднявся скелет, і кістки ось його несуть
Ближче, ближче до бажаного міста. Ще ближче. Ближче.

Піднімається паніка: хтось вимірює радіаційний фон,
Хтось просто біжить якнайдалі, по всьому шосе уже пробки,
Папараці знімають відео, пхають на паличці мікрофон,
Та Овідій не звертає уваги, і дорога його коротка.

Він проходить Румунію, Болгарію краєчком зачепив,
Сербію, Чорногорію, далі шлях вже по дну морському.
Відступають води. А за скелетом йдуть інші, хто вже не спить,
Хто був скривджений Римом – несправедливо і не за законом.

Невеликий В'єсте зустрічає процесію: вулиці всі пусті.
Але жителям шкоди не завдають: най спокійно сидять удома.
Стукають кістками чорними. Навколо поки міста не ті:
Манфредонія, Беневенто... Ну, привіт тобі, Roma.

Мегаполіс заповнений – чи, точніше, взято його в полон.
Подаються скарги - в повітря (дихання вже не піддається контролю):
Всі причетні до Justitia розчиняються там - будь їх хоч мільйон.
І минулий біль переплавляється в вищу волю,

Справедливість відновлюється по молекулі, чином таким,
Що будинки руйнуються, гинуть нащадки неправедних, ллється лава...
Бо тріумфуватиме право, навіть якщо загине повністю Рим.
В цьому суть і Риму, і права.

---
Російською:

Говорят, в две тыщи семнадцатом римский суд
Разрешил вернуться Овидию. Так и вижу:
Вот поднялся скелет, вот кости его несут
Ближе, ближе к желанному городу. Ближе. Ближе.
Поднимается паника: кто-то меряет радиационный фон,
Кто-то просто бежит подальше, по всем шоссе уже пробки,
Папарацци снимают видео, суют на палочке микрофон,
Но Овидий не обращает внимания, и идёт дорогой короткой.

Он проходит Румынию, Болгарию краешком зацепив,
Сербию, Черногорию, дальше по дну морскому.
Отступают воды. А вслед скелету – другие, кто тоже уже не спит,
Кто обижен Римом – несправедливо и не по закону.

Вьесте, и ранее небольшой, встречает процессию, опустев.
Но оставшимся вреда не причиняют, стучат негромко
Почерневшими костяшками. Вокруг пока города не те:
Манфредония, Фоджа ли, Беневенто… Ну, здравствуй, Roma.

Мегаполис заполнен – или, вернее сказать, пленён.
Подаются жалобы – прямо в воздух (дышать немыслимо боле):
Каждый, причастный к Justitia, – вплоть до студентов юрфака – растворяется в нём,
Пережитая в прошлом боль переплавляется в высшую волю,

Справедливость восстанавливается по молекуле, изнутри,
Зданья рушатся, гибнут потомки неправедных, льётся лава…
Ибо право будет торжествовать, даже если погибнет Рим.
В этом суть и Рима, и права.