Новий переклад з польської.
Портрет середини ХХ століття
Той, хто ховається за усмішкою братства;
Той, хто нехтує читачами газет, жертвами політичної діалектики;
Той, хто вимовляє «демократія» - з прищуром на цьому слові;
Той, хто ненавидить фізіологію людських задоволень,
Згадуючи тих, хто жерли, пили, кохалися, а за хвилину їм перерізали горла;
Той, хто вихваляє дансинги та гуляння як засіб проти заворушень суспільних;
Той, хто волає "Культура! Мистецтво!", думаючи про циркову арену;
Той, хто смертельно стомлен,
Під наркозом чи уві сні бурмоче він: “Боже, Боже”.
Собі він нагадує римлянина, у якому культ Ісуса з культом Мітри змішався.
Стара віра не вмерла. Інколи він думає, що ним демони заволоділи.
Минуле він громить, боячись: вщент розгромить - і не буде куди голови схилити.
Найбільше любить карти й шахи – щоб грати та не розкривати секретів.
Руку кладе на листи Маркса, Євангеліє читає удома.
Іронічно дивиться на процесію, що виходить із підірваного костелу.
На тлі - руїни міста кольору кінського м'яса.
У пальцях - пам'ять про фашиста, що загинув під час повстання.
Краків, 1945 р.
---
Оригінал (автор - Чеслав Мілош):
Portret z połowy XX wieku
Ukryty za uśmiechem braterstwa,
Pogardzający czytelnikami gazet, ofiarami politycznej
/ dialektyki,
Wymawiający słowo demokracja ze zmrużeniem oka,
Nienawidzący fizjologicznych uciech ludzkości,
Pełen wspomnień o tych którzy żarli pili i spółkowali
/ a za chwilę podrzynano im gardła,
Pochwalający dancingi i zabawy w ogrodach jako sposób
/ na publiczne gniewy,
Wołający: kultura i sztuka, a myślący o igrzyskach w cyrku,
Śmiertelnie znużony,
We śnie albo w narkozie mamroczący: Boże, Boże.
Przyrównuje siebie do Rzymianina w którym kult Mitry
/ zmieszał się z kultem Jezusa.
Dawne wiary w nim nie wygasły. Czasem myśli, że jest
/ we władzy demonów.
Gromi przeszłość, bojąc się że kiedy ją zgromi, nie będzie
/ miał gdzie złożyć głowy.
Najchętniej gra w karty i szachy, żeby własnych
/ nie zdradzać tajemnic.
Rękę oparł na pismach Marksa, ale w domu czyta
/ Ewangelię.
Z ironią patrzy na procesję wychodzącą z rozbitego kościoła.
Za tło ma ruiny miasta koloru końskiego mięsa.
W palcach pamiątkę trzyma po faszyście poległym
/ w powstaniu.
Kraków, 1945