За диваном

Заткни собі вуха. Та ні, краще я це зроблю, зачекай-но.
Іноді й насправді в нас неприємно зовсім і нецікаво.
Ти ж любиш їх, навіть коли вони б'ються, та навіть до крові.
До обличчя притисні руки, не дивися. Всі крики - лиш тимчасові.
І вже майже не страшно у тісній оцій щілині за пилястим диваном.
Якщо раптом знайдуть - ну, ти прикинься, що спав, адже так буває.
А вони зупиняться. Ось-ось, ще трохи. Ось уже й не чути.
Ну, не плач, ведмедику плюшевий, ну як же з тобою бути...

---
Переклад з болгарської.

---
Оригінал (авторка - Марія Донева):

Зад дивана

Запуши си ушите. Чакай, по-добре аз.
Някой път не е никак приятно у нас.
Много страшно се карат. Ама ти ги обичай!
И недей да ги гледаш. Казах ти, не надничай.
Зад дивана е тясно и по-малко се чува.
Ако някой те търси, на заспал се преструвай.
Те ще спрат. Още малко. Ето, млъкнаха вече.
Ти пък се разрева, малко плюшено мече…