Новий переклад з польської.

Наступник

Слухай, може, почуєш, юначе. Полудень.
Цвіркуни співають, як нам вік тому співали.
Пропливає хмара, внизу пробігає тінню
І виблискує річка. Твоя голизна, і відлуння
Невідомої тобі мови – тут воно, у повітрі.
Наші слова - тобі, вони ніжні та невинні.
Ти – онук загарбників. І не знаєш, як це чинилося,
Не шукаєш стародавньої надії та віри,
Ти проходиш повз імен на розбитих плитах.
Але оця вода на сонці і оцей аромат аїру,
Спільні для нас і для тебе захоплення та пізнання -
Об'єднують нас. І ти відкриваєш знову
Святині: їх звідси хотіли навіки повикидати.
Повертається, відроджується те, що побачити геть не можна,
Те, що слабко, і сором'язливо, і обожнююче, і безіменно,
Але безстрашно. Наша тут була безнадія,
Але кров твоя гаряча, молоді та жадібні очі.
Спадкоємець, тепер нам можна вже відлітати далеко.
Послухай ще це відлуння. Все тихіше воно. Тихіше.

Оригинал (автор - Чеслав Мілош):

Następca

Słuchaj, może usłyszysz, młodziku. Południe.
Świerszcze grają tak samo jak dla nas wiek temu.
Obłok przesuwa się, biegnie jego cień
I rzeka błyszczy. Twoja nagość, echo
Mowy tobie nie znanej, tutaj, w powietrzu,
Słowa nasze do Ciebie, łagodny, niewinny,
Wnuku najeźdźców. Nie wiesz jak to było,
Nie szukasz dawnej wiary i nadziei,
Mijasz płyty strzaskane z ułomkiem imienia.
Ale ta woda w słońcu, zapach ajeru,
Wspólna i nam i tobie ekstaza, poznanie,
Jednają nas. Ty znajdziesz na nowo
Świętości, które chcieli wygonić na zawsze.
Powraca i odradza się to, niewidzialne,
Słabe, adorujące, wstydliwe, bez nazwy,
Ale nieulęknione. Po naszej rozpaczy
Twoja krew najgorętsza, młode, chciwe oczy.
Następco. Nam już wolno lecieć coraz dalej.
Jeszcze słuchaj. Echo. Cicho. Coraz ciszej.