Новий переклад з польської.
---

У місті

Місто, ти улюбленим було і щасливим,
Завжди у пізніх бузках і в червневих півоніях пишних,
Ти здіймаєшся барочними вежами високо до неба.
Повертатися з майовки й ставити у вази букети,
Бачити вулицю за вікном, якою ходив до школи
(На стінах гострі межі між сонцем і тінню).
Спільне плавання озером на байдарках.
Романтика на островах, що заросли хмільною лозою.
У костелі святого Георгія заручини та весілля.
А потім брати по вірі бенкетують у мене на хрестинах.
Тішать мене змагання музикантів, ораторів та поетів,
Оплески натовпу, коли проходить Парад Дракона.
Під час меси щонеділі сидів я на патронатській лаві.
Носив золотий ланцюг і мантію, що подарували співгромадяни.
Старів я, знаючи, що мої онуки залишаться вірними місту.
Якби так було і насправді. Але же видуло мене вітрами
За моря-океани. Прощавай, утрачена доля.
Прощавай, місто болю мого. Прощавайте, усі прощавайте.

---
Оригінал (автор - Чеслав Мілош):

W mieście

Miasto było ukochane i szczęśliwe,
Zawsze w czerwcowych piwoniach i późnych bzach,
Pnące się barokowymi wieżami ku niebu.
Powrócić z majówki i stawiać w wazach bukiety,
Za oknem widzieć ulicę, którą kiedyś szło się do szkoły
(Na murach ostre granice słońca i cienia).
Kajakowanie razem na jeziorach.
Miłosne wyprawy na wyspy porośnięte łozą.
Narzeczeństwo i ślub u Świętego Jerzego.
A później konfraternia ucztuje u mnie na chrzcinach.
Cieszą mnie turnieje muzyków, krasomówców, poetów,
Brawa tłumu, kiedy ulicą przeciąga Pochód Smoka.
Co niedziela zasiadałem w kolatorskiej ławce.
Nosiłem togę i złoty łańcuch, dar współobywateli.
Starzałem się, wiedząc, że moje wnuki zostaną miastu wierne.
Gdyby tak było naprawdę. Ale wywiało mnie
Za morza i oceany. Żegnaj, utracony losie.
Żegnaj, miasto mego bólu. Żegnajcie, żegnajcie.