Новий переклад з польської.
---

Відсутність

Не вистачило трошки,
щоб мати моя не вийшла
за пана Збігнева Б., що жив у Здунській Волі.
Якби народилась дочка в них – я не була би нею.
Може, краще б вона пам'ятала імена, і обличчя,
і мелодії – вистачило б і раза почути;
без помилки впізнавала би будь-якого птаха;
і з фізики-хімії були б в неї відмінні оцінки,
а польська мова їй би давалась гірше,
але вона все одно би потай писала вірші,
і вони були б куди цікавіші, ніж мої, й відразу.

Не вистачило трошки,
щоб батько мій не одружився
на панні Ядвіге Р., що жила в Закопані.
Якби народилась дочка в них – я не була би нею.
Може, вона була би більш норовливою,
і без страху стрибала би у глибоку воду;
і загальному настрою схильна була б піддаватись ;
і побачити і тут, і там її можна було би,
та навряд чи за книгою - на пустирі, на подвір'ї,
де з сусідськими пацанами м'ячик вона б ганяла.

Можливо, вони б обидві зустрілися навіть
у тій самій школі й у тому самому класі.
Та вони не близькі нічим, кревності ніякої,
і на груповому фото стоять далеко одна від другої.

— Дівчатка, станьте отут, -
Їх би покликав фотограф.
- Ті, хто нижчий, - спереду, а ті, хто вищий, - позаду,
І усміхніться лагідно, коли знак вам подам я.
Та порахуйтесь спочатку:
чи всі з вас на місці?

— Так, пане фотографе, всі.

---
Оригінал (авторка - Віслава Шимборська):

Nieobecność

Niewiele brakowało,
a moja matka mogłaby poślubić
pana Zbigniewa B. ze Zduńskiej Woli.
I gdyby mieli córkę — nie ja bym nią była.
Może z lepszą pamięcią do imion i twarzy,
i każdej usłyszanej tylko raz melodii.
Bez błędu poznającą który ptak jest który
Ze świetnymi stopniami z fizyki i chemii,
i gorszymi z polskiego,
ale w skrytości pisującą wiersze
od razu dużo ciekawsze od moich.

Niewiele brakowało,
a mój ojciec mógłby w tym samym czasie poślubić
pannę Jadwigę R. z Zakopanego.
I gdyby mieli córkę — nie ja bym nią była.
Może bardziej upartą w stawianiu na swoim.
Bez lęku wskakującą do głębokiej wody.
Skłonną do ulegania emocjom zbiorowym.
Bezustannie widzianą w kilku miejscach na raz,
ale rzadko nad książką, częściej na podwórku,
jak kopie piłkę razem z chłopakami.

Może by obie spotkały się nawet
w tej samej szkole i tej samej klasie.
Ale żadna z nich para,
żadne pokrewieństwo,
a na grupowym zdjęciu daleko od siebie.

Dziewczynki, stańcie tutaj
— wołałby fotograf —
te niższe z przodu, te wyższe za nimi.
I ładnie się uśmiechnąć, kiedy zrobię znak.
Tylko jeszcze policzcie,
czy jesteście wszystkie?

— Tak, proszę pana, wszystkie.