Новий переклад з арабської.

Автор - Лісан ад-Дін Ібн аль-Хатіб, андалусійський поет, письменник, юрист-теолог, історик, філософ, лікар, дипломат... Був звинувачений у єресі (через що з шістдесяти його праць збереглося тільки двадцять: знищували) . Крім усього іншого, написав "Переконання того, хто запитує про хворобу жахливу" - і це не було перебільшенням від слова зовсім, тому що під час його життя якраз і прийшла Чорна смерть - aka Велика чума...

--

Далеко тепер ми — хоч близько будинки,
Прийшли провіщати — ні слова не чути,
І подихі наші затихли відразу
(Як після молитви — волаєш безмовно).
Були ми кістками — ми стали кістками,
Хто всіх пригощав — нині сам частування,
Були ясним сонцем — зайшло це світило,
І плач похоронний від наших будинків.
О, скільки відважних, що вбиті мечами?
Скільком тим щасливцям — вже не поталанить?
О, скільки — спочили нагі у лахмітті,
Хоч гори вбрання в їхніх скринях лежали?

Скажи ворогам: Аль-Хатіба не стало,
Пішов він — та хто тут залишиться вічно?
Хто радий цьому — ти скажи: "Що ж, потішся,
Бо є в тебе день. Не помер ти — сьогодні”.

Як завжди, дяка до неба:
Julia Sheket - за українську редактуру
Dmitry Akselrod - за усе арабське взагалі

арабський оригинал:

запис: https://www.youtube.com/watch?v=0M7XByO0YFI

переклад російською:

Мы так далеко - хоть дома наши близко,
Пришли, чтоб сказать, - не услышишь ни слова,
И наши дыханья затихли внезапно,
(Так после молитвы - взываешь безмолвно).
Мы были костями - мы стали костями,
Кто всех угощал - ныне сам угощенье,
Мы солнцами были - закат наш свершился,
Из наших домов слышен плач похоронный.
О сколько отважных, пронзённых клинками?
О сколько счастливцев, забывших удачу?
О сколько лежат без одежды в лохмотьях,
Хоть в их сундуках были горы нарядов?

Скажи ты врагам: Аль-Хатиба не стало,
Ушёл он - но кто тут останется вечно?
Кто этому рад - тем скажи: “Будь доволен -
Есть день у тебя. Ты не умер - сегодня”.