Кассандра, XXI століття

Ця Кассандра чудово знає, що таке є ГУЛАГ,
П'є погану розчинну каву і мовчки курить в вікно,
Вона читає новини, і у голосі її - мла,
І зовні захід сонця, і скоро буде вже зовсім темно.

Вона промотує майбутнє, як документальний фільм,
Зупиняє відео, фіксує час: “Це отут”,
Посміхається: “Для нас культура, по суті, - це епіфіт:
Намагаємося розсунути камені. Орхідеї на нас цвітуть”.

Каже Кассандра: “Ні до чого не прив'язуйся, бо у цьому суть -
Те, що у кишеню засунеш, твоє, а решта згорить,
Уникай цунамі: там спочатку удар, потім від трупів йде в'язка каламуть…”
Небо - ще смужкою топаза блакитного, та вже над ним азурит.

Кассандра кулиться, одягає кофту, алеж була спека днем,
Наливає знов каву, колупає засохлий торт, шматочки дрібні,
Каже: “Спати йди, може проспиш до ранку, якщо заснеш,
Ну а я не знаю, чи розвидніється сьогодні, чи ні”.

---
Російською:

Кассандра, XXI век

Эта Кассандра прекрасно знает, что такое ГУЛАГ,
Пьёт плохой растворимый кофе и молча курит в окно,
Она читает новости, и в голосе её мгла,
И снаружи закат, и скоро будет совсем темно.

Она проматывает будущее, как документальный фильм,
Останавливает видео, фиксирует время: “Тут”,
Усмехается: “Для нас культура – это, в сущности, эпифит:
Мы раздвинуть пытаемся камни. Орхидеи на нас цветут”.

Говорит Кассандра: “Ни к чему не привязывайся, ни к чему,
То, что можешь в карман засунуть, – твоё, остальное сгорит,
Уходи от цунами: там сначала удар, потом от трупов вязкая муть”.
Небо – ещё полоской голубого топаза, но над ним уже азурит.

Кассандра ёжится, надевает кофту, а днём ведь была жара,
Наливает кофе – очередную кружку, ковыряет засохший торт,
Говорит: “Спать иди, авось проспишь до утра,
Ну а я не знаю, рассветёт сегодня или не рассветёт”.