Новий переклад з арабської.
---

Сицилію сьогодні я згадав,
І спогади всі раптом спалахнули:
Бо юності оселя спорожніла,
Де кожен був поштивий і шляхетний.
Якщо ти вигнаний із раю був,
То розповім тоді новини звідти,
І якби не солоність слізних вод -
То річкою в раю вважав би сльози.
У двадцять - то від юності сміються,
У шістдесят – ридають над гріхами.
Та не вважай великими гріхи,
Господь прощає все - і їх, запевне.

--
Декілька слів про автора вірша. Ібн Хамдіс (близько 1056 – близько 1133) був сицилійським арабським поетом. Коли, скориставшись тим, що політична стабільність мусульманської Сицилії була серйозно підірвана десятиліттями міжусобної боротьби, Сицилію захопили нормани, Ібн Хамдіс був змушений виїхати (і сумував про Сицилію до кінця своїх днів). Тринадцять років після цього він провів в Аль-Андалусі при дворі правителя-поета аль-Мутаміда - доки до влади не прийшли Альморавіди, які вважали поезію неприпустимою з релігійної точки зору (аль-Мутамід був ув'язнений, у в'язниці згодом і помер). Ібн Хамдіс знову вирішив поїхати. Після небезпечної морської подорожі (там, зокрема, потонула його улюблена рабиня Джаухара) кінець життя поет провів у Північній Африці: Центральному Магрібі та Махдії.

Оригінал (автор - Ібн Хамдіс):

ذكرت صـقـلـية والأسـى
يهيج للنـفـس تـذكـارهـا
ومنزلة للصبـا قـد خـلـت
وكان بنو الظرف عمـارهـا
فإن كنت أخرجت مـن جـنة
فإنـي أحـدث أخـبـارهـا
ولولا ملوحة مـاء الـبـكـاء
حسبت دموعي أنـهـارهـا
ضحكت ابن عشرين من صبوة
بكيت ابن سـتـين أوزارهـا
فلا تعظمن علـيك الـذنـوب
إذا كان ربـك غـفـارهـا