"Пані Ярослава - наймолодша особа, нагороджена цим званням (Праведниця народів світу) за участь у порятунку євреїв. Коли їй було 6,5 років, почалася гітлерівська окупація міста Золочів (Zloczow) Львівської області України. У віці 7-8-9 років вона допомагала дідові і матері носити їжу євреям в гетто. Сім'я Ярослави врятувала чотирьох євреїв і допомогла порятунку групи з 25 євреїв, які ховалися в підземному бункері в іншій частині міста... Коли нацисти ввели антиєврейські заборони, Левицький-старший почав постачати своїм друзям-євреям в гетто їжу і ліки. «Він не зміг би зробити це без допомоги своєї сміливої ​​внучки Ярослави, яка діяла як його кур'єр, не пробуджуючи підозри українських охоронців», - йдеться на сайті «Яд Вашему».

З інтерв'ю:

- У вересні 1939 в будинку у бабки на горищі сховався польський офіцер. Його шукали червоноармійці, але не знайшли. Мама заклала вікна дошками, а нас, дітей, периною накрила...

Ми жили всі разом з євреями на одній вулиці - «Колонія» називалася. Питаєте, чому ми вирішили допомагати євреям… Ми ж всі сусіди були! Всі свої були, не має значення (якої національності)...

Відразу сказали нам, що буде розправа з євреями. Але ми це сприйняли так, як би з нами. Що вони перші - а ми другі. Що з нами те ж саме буде. Німці їх знищать, а потім нас...

Абрам Шапіро з Бродів потрапив в табір (біля Золочева), вийшов і вночі прийшов до хати наших сусідів. Сусідка каже - «я тебе дуже прошу, в мене одна дитина, якщо мене спіймають через тебе, то вб'ють і тебе, і мене, і дитину». І він через дорогу перейшов до нас.
Мама прийшла і каже нам: «Прийшов о четвертій годині ночі хлопчина - ну такий рудий! Якщо мене з ним зловлять, щоб ви знали, якщо я не прийду - то і мене, і його застрелили».
Ми знали, що нас можуть розстріляти. Але робили. Нема мови"

https://ukrainianjewishencounter.org/uk/donka-batyara-ukra%d1%97nska-pravedniczya/