Те, про що ми говорили, були чума і війна...

Те, про що ми говорили, були чума і війна,
І вони ширяли на крилах, піднімались з морського дна,
А ми дивились на страшний світ, й не відводили очей,
Знали: під нього й скроєні ми, якраз от під світ оцей.

У нескінченних повторах, де блискавки та ураган,
Дробиться гостро історія, і крові навкруг океан.
Та те, про що ми мовчали, все ж світиться, чарівне, –
І музикою, і смутком, й осяє, й спалахне.