Іноді стає трояндою азурит холодний...

Іноді стає трояндою азурит холодний
Просто сам по собі, з капризом природи згодний, -
Мов він був живим і неясно пам'ятає оце "колись".
Кам'яна троянда: ароматом він не проливсь,

Некоторое время назад Viola Rimskaya подкинула вот такое стихотворение на перевод. Руки дошли не сразу, но дошли 🙂 Кто автор - я так и не смогла выяснить, кстати, ежели кто в курсе - скажите.

Бассет-хаунд

В старину на свет этот белый
Бассет-хаунда произвели:

Galina Zalesskaya тут сагитировала меня сделать то, чего я обычно не. Прямо скажем, речь идёт про некоторое извращение. А именно - про перевод по подстрочнику без знания языка.

Правда, она его знает и подстрочник сделала. Вторая правда в том, что это не экзотика, а вполне себе германская группа, а чтобы понять "Hij is in dit groen water nog als ongeboren", даже особо нидерландский язык знать не надо (хотя, конечно, не везде такая халява). Ну и я тоже немножко поколупалась в...

а эта дыра вообще не черна - прозрачна
она оставляет достаточно от оболочки
чтоб руки могли ещё записывать рифмы
чтоб губы могли шелестеть опавшие листья
она прозрачна - видны золотые закаты
лазурные волны бьются в жёлтые скалы
свинцовые волны в серые стены бьются
и слёзы их оседают на волосы руки губы

Пепелище. 1995

...И чёрный ворон в черноте сидел,
И нет уже там хат, садов, людей.
Глаз ворона - и чёрный, и незрячий, -
Всё вспоминал о хатах и садах
В тот миг, когда он залетел сюда,
И глаз его коснулся свет горячий.
На чёрной круче старый ворон плачет,

А там пустыня. Чёрный день Помпей.
Последний день Помпей. И чёрный дым,
Что перед взором предстаёт твоим,
И чёрный пепел под рукой твоей…
Как птица чёрная — та песнь из глубины
Изломанной до острых щепок деки.
Вчерашний день забыт уже навеки.
Под пальцем — содрогание струны.

І спитали вони: "Де дім її і хто вона взагалі?"
І сказав я: "Сонце вона, і дім її - небеса".
І спитали вони: "Чи ти бачив когось, щоб сонце він так любив?"
І сказав я: "Доля сама на мене з небес зійшла,
І якщо вже зв'язала мене повелінням владним,

И спросили они: "Где дом её и кто вообще она?"
И сказал я: "Солнце она, и дом её - небеса".
И спросили они: "Да видел ли ты кого, чтоб солнце он так любил?"
И сказал я тогда: "На меня снизошла судьба.
Если уж связала она меня повеленьем своим,

Памяти Пауля Целана

Хозяин хвороста и битого стекла,
Стремление к воде у сухостоя,
Неловкий слёток с песенкой простою -
А в горле тихо водоросль жила:

Над ним воды холодной темнота,
Где солнце зеленеющее меркнет.
Неуязвимо-зыбкая поверхность!

Выложила итоги за ноябрь. Неплохо.

1. https://tanda-stihi.livejournal.com/44791.html - Стихи на русском:
- Из цикла “Рассказы палеонтологов”: Старший брат
- Из цикла “Рассказы палеонтологов”: Опализированное дерево
- Из цикла “Рассказы палеонтологов”: Ювелирные мастерские
- Из цикла “Рассказы этнографов”: О сходстве мира живых и мира ушедших
- Не проси живого блеска ты у мёртвой воды...
- Не существует моего Иерусалима вдали...

Щомісяця бачу, як місце святе – порожнє в сусідніх яслах,
Тому що мій незачатий син спливає кров'ю в двадцятих числах,
Упирається боляче, б'ється, хоче він народитися,
Кров'ю плаче, шепоче: мамо, я б міг тобі знадобитися,
Що за чорт, чому ти не хочеш зі мною водитися?

Я про сестру та братика пісню співаю дитячу:
Як вони на апельплаці ніколи не плачуть.
Скручуюсь ембріоном, щоб перешкодити йому битися,

Музыкант. 1942

Буря укутала пасмы бараков,
Где-то за бурею теплится Краков,
Скрипочка, скрипочка, ну же, играй,
Краков, а дальше Равенна, там вечер,
Стая волков сейчас прыгнет на плечи,
И в ожидании - тысяча стай.
Снова повеяло кровью от Камы,

Your silence thickens all the air

Your silence thickens the air so tight,
That birds cannot take to their flight;
The grass has no strength to grow, the trees cannot sway,
The surf cannot sing through the spray.
all earth turns into sand, all waters taste like brine,
and on my throat there throbs a single line.

--

love never ends

love never ends—it’s like the golden leaves:
they fall away, the wind drives them into blue water,
and they turn to fish—shining, bright and golden,
then they drift and softly settle on the silt.
and the glimmer—look, see? you see the pearl?
then deeper still: now amber, mica, pyrite,
then krennerite, and gold in native brightness,

My Body Has Turned Into a Net

My body has turned into a net,
Unable to catch any happiness.
The waves hurl it against the jagged stones—
I have to stitch the holes shut.
The sun burns through it even under the water—
The weaving unravels in the light.
Fish tear the threads with the blades of their fins,

Why do you have such big eyes?

— Why do you have such big eyes?
— To see better, my child.
— Why do you have such big ears?
— To hear better, my child.
— Why do you have such big teeth?
— To better defend and be defended, my child.

— But why do you cover your eyes with your hands?

В темряву презирства пали -
Туди, де полин з блекотою,
Не дасть їм тіні осика
І хрест їм тіні не дасть.

Пророки брехні та гордині,
Посланці неправої волі,
За ними - дим, попелища,
Міста у вогні, біда.

любов не кінчається ніколи

любов не кінчається ніколи як листя золотиться
воно опадає й вітер його забирає у синю воду
воно стає дзвінкими рибами золотими
потім вони опадають на дно і далі вже відблиск
ось бачиш він золотий и там перлину ось бачиш
а потім все глибше вже бурштином слюдою піритом
а потім креннеритом і золотом самородним

Тіло моє мережею стало

Тіло моє мережею стало —
Щастя вона спіймати нездатна.
Хвилі кидають її на каміння —
Зашивати доводиться дірки.
Сонце пропалює навіть крізь воду —
Ось розповзається вже плетіння.
Плавцями гострими риби рвуть нитки,

Із циклу "Шкідливі поради"

x x x
Якщо раптом цілий натовп
Наздогін біжить за вами,
Розпитайте їх ретельно:

Із циклу "Шкідливі поради"

x x x
Візьми густий вишневий сік
І білий мамин плащ.
Лий акуратно сік на плащ -

Ми бачимо тебе

Ми бачимо тебе, Небо, ми бачимо тебе.
Рану за раною
Ти виганяєш,
Нарив за наривом.
Так вічність ти множиш без межі.

Ми бачимо тебе, Земле, ми бачимо тебе.
Душі за душами

Я зраджу завтра

Я зраджу завтра. Не сьогодні, ні.
Сьогодні – вирвіть мені нігті, що же.
Не зраджу я.
Не знаєте, наскільки я відважна.

Три останніх хоку Масаока Сікі. Через кілька годин після написання він помер від туберкульозу. Йому було лише 35 років.

1
Цілющий гарбуз
Квітне. Та як вдихнути?