Люди завжди прикрашали те, чим вони убивали:
Бач, візерунки на сталі і позолота по сталі,
Бач, перламутр і топази, яхонти і карбування,
Звиви, і огранювання, і бурштини, й ритування?
Все підібрали зі смаком, ось, до відтінку відтінок,
Щоби предметом мистецтва перерубалося тіло.
Хто це там, повний натхнення, створював гарди і фаски?
Кров ж бо зникає миттєво – не візерунки дамаску.
...Руку утомою зводить, та починаю все знову:
Завше знайдеться робота майстрові гарного слова.



