Timeline
Любовь счастливая
Любовь счастливая. Разве это нормально,
разве это серьёзно, разве это полезно -
что получит мир от этих двоих,
которые мира не видят?
Возвышенные друг к другу безо всякой заслуги,
случайные из миллиона иных, но убеждённые твёрдо,
что так случиться должно было, - в награду за что? ни за что ведь;
О, пані моя!
О, пані моя! Тисячі слів
танцюють, записані у блокнот:
у жовтій сукні перше слово,
в червоній сукні друге слово
(спалює воно краї сторінок!)
Моя сім'я - букет віршів,
я не самотній, це невипадково!
Біля Герри на шляхах бажання, туги, східного вітру
Замітає сліди наметів вітер солоний східний.
Хай вразить Аллах верхових верблюдів - адже вони, вони це
Розділяють, розлучають закоханих – о, верхові верблюди!
І піднялися вранці, і зібралися разом,
І забрали вершники, й увезли серце моє з собою.
---
Переклад з арабської.
Возле Герры на путях желанья, тоски, восточного ветра
Заметает следы шатров солёный ветер восточный.
Да сразит Аллах верховых верблюдов - это они ведь
Разделяют, разлучают влюблённых - о, верховые верблюды!
И поднялись рано утром, и собрались они вместе,
И забрали, и увезли наездники сердце моё с собою.
---
Перевод с арабского.
О, подай мені кубок, що за воду і сльози прозоріш!
Сподіваюсь, до солодощів ти мені дотягнутись дозволиш?
Напої ж найприємним мене, о дитя золотистого винограду,
Щоб вітав нас з тобою півмісяць, над затишним сяючи садом.
---
Переклад з арабської.
---
Оригінал (автор - Абу Нувас):
говорити кохання кохання не бачу обличчя в вікні монітора
о кохання розтоплюй мене і топи нескінченні повтори повтори
це і вітер в обличчя і спека й пісок по очах по сльозах по надії
це звиватись струною й тремтіти і відповідати тривозі та мрії
це і грім вдалині і сліпуче розпалене сонце голчасте проміння
і в киплячий смарагдовий жаркий прибій не дивись не на гостре каміння
Люди завжди прикрашали те, чим вони убивали:
Бач, візерунки на сталі і позолота по сталі,
Бач, перламутр і топази, яхонти і карбування,
Звиви, і огранювання, і бурштини, й ритування?
Все підібрали зі смаком, ось, до відтінку відтінок,
Щоби предметом мистецтва перерубалося тіло.
Хто це там, повний натхнення, створював гарди і фаски?
Кров ж бо зникає миттєво – не візерунки дамаску.
...Руку утомою зводить, та починаю все знову:
Завше знайдеться робота майстрові гарного слова.
Как тихо здесь: земля и солнце!
Как тихо здесь: земля и солнце!
Уже лещина распустила
Свои светильники-серёжки.
Хохлатка хрупкая цветёт.
Как мирно здесь: тебе на руку
Упала крохотная жабка.
В воде озёрные лягушки
Люблю шептать слова
Люблю шептать слова, что ничего не значат, -
Всего лишь тянутся они к твоей улыбке:
Уверены - сейчас раскроются иначе,
И не стыдятся, что неясны, смутны, зыбки.
Трепещут смыслы там и жаждут продолженья -
И с любопытством я смотрю на их дрожанье,
Пока ты их сама не свяжешь в предложенья,
На родине
На родине, куда я не вернусь,
Есть озеро, что не окинуть взглядом,
Там облака глядят на глубину -
Я помню, хоть давно уже не рядом.
Там шёпот мелких вод, там смутный мрак,
Там свист чирков, там крики чёрных чаек,
На берегах полно колючих трав,
