Зелік Аксельрод. Формально це не Ніч розстріляних поетів - Аксельрода було вбито на кілька років пізніше, 26 червня 1941 року, при відступі Червоної Армії з Мінська, - але по суті це таке білоруське Розстріляне Відродження...

---
У віленській синагозі колись-то співав мій дід,

Цей вірш - текст знаменитого танго "פֿרילינג", яке стало символом і трагедії гетто, і повстання.

Автор слів Шмерке Качергіньски написав цей вірш у 1943 році та присвятив своїй дружині Барбарі, яка померла у Віленському гетто. Сам Шмерке також був у тому гетто (де організовував театральні вистави, поетичні читання та наукові зустрічі!), брав участь у повстанні, після провалу повстання у вересні 1943 року втік і приєднався до партизанів у Рудницькому лісі. Брав участь у визволенні Вільнюса Червоною Армією. Після війни він виявив заховані колекції Єврейського науково-дослідного інституту в підвалах гетто та разом з Абрахамом Суцкевером заснував Музей єврейської культури та мистецтва (пізніше - Державний єврейський музей Віленського Гаону).

Давно вже хотіла перекласти...

---
сьома доля

про кохану про сьому вцілілі ці шість говорили
як знесли гартованцем й в латунному тазі зварили

і ворожий штандарт прикрашала бо з краю сестра помилилась
ми дивилися на неї навіщо ж ми шість ухилились

нам простіше жилося ми більшістю все вирішали

Поскольку элегия длинная, выкладываю новый перевод с арабского принтскринами.

Примечание: здесь, как и у автора, имена и географические названия даны в арабской версии.
То есть Шатиба - это Хатива, Джайан - Хаэн, Куртуба - Кордова, Химс - Севилья, Сулейман - Соломон.
Из менее известных: Дзи Язан - легендарный герой, Гумдан - легендарный дворец, Шаддад - ещё один легендарный герой, Ирам - мифический город, Сасан - основатель династии Сасанидов, Карун - библейский герой-богач, Ухуд и Тахлан - горы (при написании элегии ни одна гора не пострадала).

Моїй Грабосі

Час ійшов так невпинно, і швидко, і крок за кроком,
і ось уже восьме Різдво нам приносять роки.
Без Грабосі восьме вже свято... Скажу відверто:
страх бере... Остання листівка від неї – серпень, сорок четвертий.
Я дивлюсь на листи. Майже нічого окрім. Ось тільки
випадково отримала стертих слів іще кілька -
хтось мені написав у сорок шостому, лютий:

Письмо из Дахаба

Извините, что отсюда почти не пишу.
Я тут, на краю пустыни, занята - я дышу.
Раскрываются лёгкие - лепестки, бутоны -
И выкидывают прочь уродливый постковид.
Даже под нагрузкой организм почти не болит,
Но ему тепло, лениво и томно.

Я, конечно, не прекращу рифмовать любовь,

Читала сегодня на Кошарне у Eli Bar-Yahalom :

1. Кот - весь в предчувствьи зимы - наедает кота...
2. К зиме становится ласковей кот...
3. Говорим начистоту, продолжаем прокоту
4. Котина
5. Если сыр мне говорит: "Бри!"
6. Натюрморт
7. А если ты станешь русалкой в реке...

Вже понад рік хотіла перекласти цей вірш. Здається, вийшло.

---
Могила Гамлета

- Чи не знаєш, де Гамлета могила німая?
Я шукав - і там немає, і тут немає:
На околиці лісу чи у пустелі сивій…
Де його могила? Розкажи мені, сину!
- Перехожий, ти спитай у кривого Білла!

Любов щаслива

Любов щаслива. Та хіба ж це нормально,
Та хіба ж це серйозно, та хіба ж це корисно?
Що отримає світ від цих двох,
які і світу не бачать?

Один до одного без жодної заслуги піднесені,
перші, що попалися із мільйона, але переконані твердо,
що так статися мало, - нагорода за що? бо ж ні за що;

Любовь счастливая

Любовь счастливая. Разве это нормально,
разве это серьёзно, разве это полезно -
что получит мир от этих двоих,
которые мира не видят?

Возвышенные друг к другу безо всякой заслуги,
случайные из миллиона иных, но убеждённые твёрдо,
что так случиться должно было, - в награду за что? ни за что ведь;

О, пані моя!

О, пані моя! Тисячі слів
танцюють, записані у блокнот:
у жовтій сукні перше слово,
в червоній сукні друге слово
(спалює воно краї сторінок!)
Моя сім'я - букет віршів,
я не самотній, це невипадково!

Біля Герри на шляхах бажання, туги, східного вітру
Замітає сліди наметів вітер солоний східний.

Хай вразить Аллах верхових верблюдів - адже вони, вони це
Розділяють, розлучають закоханих – о, верхові верблюди!

І піднялися вранці, і зібралися разом,
І забрали вершники, й увезли серце моє з собою.

---
Переклад з арабської.

Возле Герры на путях желанья, тоски, восточного ветра
Заметает следы шатров солёный ветер восточный.

Да сразит Аллах верховых верблюдов - это они ведь
Разделяют, разлучают влюблённых - о, верховые верблюды!

И поднялись рано утром, и собрались они вместе,
И забрали, и увезли наездники сердце моё с собою.

---
Перевод с арабского.

О, подай мені кубок, що за воду і сльози прозоріш!
Сподіваюсь, до солодощів ти мені дотягнутись дозволиш?
Напої ж найприємним мене, о дитя золотистого винограду,
Щоб вітав нас з тобою півмісяць, над затишним сяючи садом.

---
Переклад з арабської.

---
Оригінал (автор - Абу Нувас):

Как тихо здесь: земля и солнце!

Как тихо здесь: земля и солнце!
Уже лещина распустила
Свои светильники-серёжки.
Хохлатка хрупкая цветёт.

Как мирно здесь: тебе на руку
Упала крохотная жабка.
В воде озёрные лягушки

Люблю шептать слова

Люблю шептать слова, что ничего не значат, -
Всего лишь тянутся они к твоей улыбке:
Уверены - сейчас раскроются иначе,
И не стыдятся, что неясны, смутны, зыбки.
Трепещут смыслы там и жаждут продолженья -
И с любопытством я смотрю на их дрожанье,
Пока ты их сама не свяжешь в предложенья,

На родине

На родине, куда я не вернусь,
Есть озеро, что не окинуть взглядом,
Там облака глядят на глубину -
Я помню, хоть давно уже не рядом.

Там шёпот мелких вод, там смутный мрак,
Там свист чирков, там крики чёрных чаек,
На берегах полно колючих трав,