Приснилось животное адаптица. Красивая, оранжево-красная, похожа одновременно на фламинго, швейцарский перочинный нож, морского конька и сверхнавороченный синтезатор. В неё стреляли, а она совершенно айкидошными движениями уклонялась от снарядов и крыльями замазывала дырки в реальности.

Реальность выглядела как гипсокартонная стена с детскими (ну или стилизованными под детские наивными) рисунками, так что дырки были убедительными.

На адаптице сидел наше Басё (без кисё) и что-то писал на её перьях - естественно, кисточкой из её же пера и её же кровью, она почему-то была жемчужной. Но адаптица, кажется, этого не особо замечала.

О пользе регулярных занятий

Знаете анекдот - он ведь довольно старый -
Как приходит к директору цирка мужик с лягушкой:
- Вот, - говорит, - хочу показать вам номер.

Он открывает коробку. Выходит лягушка со скрипкой.
Миниатюрную пушку на стол он ставит,
Дальше - крохотную трапецию прицепляет,
Огненное кольцо между ними держит.

Что я сегодня читала на Кошарне у Eli Bar-Yahalom:

- (перевод с идиша) Что ж, прощай, мой Краков! (!בלײַב געזונט מיר, קראָקע)(автор – Мордехай Гебиртиг)
- Минотавр
- черепаха опоздала примерно на десять лет...
- О традиционных ценностях (Сон жены рыбака был аудиально таков...)
- (перевод с белорусского) Тем, кто вышел сражаться со злом (Тым, хто выйшаў змагацца са злом) (авторка – Ганна Севярынец)
- Из цикла “Рассказы археологов”: Расписка пивовару

Новий переклад з англійської.
---

Питання до зебри

Спитав - попри зебри не зміг я пройти:
- Ти чорна - й зі смужками білими ти?
Ти біла – й зі смужками чорними ти?

А зебра спитала:
- А ти, як гадаєш,

Kolobok

I'm one of those rosy-cheeked life-lovers, traditionally despised
By both poetry and prose (but by poetry – most especially),
Lost since school in Newton's three laws, funnily and unwisely
Rolling like a bright ball on sand, by tideline, always freshly.

A comedic character, not romantic, nor rhymes on a fragile page,
Material, here and now, plain and absurd - Kolobok, bound to archetype.
If you only knew that oven – deaf, smoke-blackened, blazing with rage...

Колобок

Я із тих життєлюбів рум'янощоких, що зневажаються традиційно
Як поезією, так і прозою (та поезією – особливо),
Тих, хто ще зі школи на закони Ньютона дивилися безнадійно,
Тих, хто котиться - мовби м'ячик - піском, смугою припливу.

Не романтика, не візерунки рим - щось таке комедійне,
Матеріальна, речова, тут-і-зараз, Колобок в архетипі.
Що б ви знали щодо печі тієї – розжареної, повної задушливим димом…

She Looks at Herself

And she looks at herself and says: "How faithless this body has grown,
but with such a way of living - what did you expect to own?
And with such a way of living, and with such a way of dying -
what are you entitled to by the balance you're buying?"

And she wavers all - like a stormy cloud, not a human being -
and with sunset-colored lips, speaks what she's inside herself seeing:

"And I want the one, who I think about - and my bones turn into flame,

Новый перевод с английского.
--

Вопрос зебре

Спросил - мимо зебры не смог я пройти:
- Черна - и с полосками белыми ты?

Перший переклад на українську з ідишу.

Автор вірша, Мордехай Гебіртіг – поет, автор пісень, актор, художник – був вивезений у гетто, де 4 червня 1942 року і був розстріляний разом із дружиною та двома дочками.
У 1992 році на будинку на вул. Берка Йоселевича, 5, де він колись жив, була встановлена ​​меморіальна дошка з цитатою - першим рядком із цієї пісні: «!בלײַב געזונט מיר, קראָקע»
---

Що ж, бувай, Кракове!

Що ж, бувай, Кракове! Будь здоров мені.

Новий переклад з івриту. Текст цієї пісні був написаний Хаїмом Хефером в 1973 році під час війни Судного дня.
(Автор у це справді вірив. Перекладачка не вірить. Але перекладає...)
---

Остання війна

Так, донечко моя, кажу: повір мені,
Що після цього вже не буде більш війни.

В ім'я усіх танкістів, що жар боїв пройшли,
Де пил та піт обличчя їхні обняли,

а вона на себе дивиться

а вона на себе дивиться говорить до чого ж невірне це тіло
а з таким ось ладом життя ну й чого ти хотіла
і з таким ось ладом життя і з таким іще ладом смерті
що тобі взагалі належить ну ж будемо-бо відверті

а вона коливається вся не людиною а хмарою грозовою
і губами кольору бузкового все говорить з тобою

а бажаю я того при думці про кого кісткам на пломінь перетворитись

Новий переклад з англійської.
---

Не можна йти смиренно в цю пітьму!

Не можна йти смиренно в цю пітьму -
Бушуй же, старість, у недовгих днях!
Хай буде гнів, наперекір всьому!

"Пітьма - це слушно!", - скаже хтось (тому
Що блискавок нема в його словах)...

Новый перевод с английского - мы тут сделали совместно со Stanislav Falkovich.
---

Войди

Когда подошёл к дубраве,
Дрозда услышал мотив.
Снаружи сумерки были,
Мрак в глубине затих.

Слишком темно для птицы,

Новый перевод с болгарского.
---

Сосед без собаки

когда из-за туч выходит солнце, невзирая на зиму,
одинокий сосед утром рано
стоит перед домом. он забыл мое имя,
но встречает меня с улыбкой, как в храме.
есть у него дети, живут ли они далеко,

Что я читала сегодня на Кошарне у Эли Бар-Яалома:

- Рявкнул на кота... (叱られて...)(автор – Кубота Мантаро)
- Пятнадцать минут не кормили кота...
- Хозяин ищет кота
- есть у королевы...
- серые в полоску...
- День кота (Кто сожрал кусок алоэ?)
- День кота. Приходит кот...

Три лепестка бессмертника

Варна - не заметить этого трудно - аккумулятор посмертья:
Даже в мире ушедших она - популярное место.
Вот актёр именитый К. - он здесь гуляет с собакой,
Очень вежлив, подтянут, спортивен, чуть ироничен.
Вот известный писатель Т. - фотографией нынче увлекся,
Тут и там его встречаю, всегда в непременной шляпе
(Смерть ведь никогда не повод менять привычки).

Автопереклад українською.
—-

Не втекти від рими

Іноді таке враження, ніби ти у лісі, і стовбури мохом там поросли,
Нікого довкола, сонця ніби немає, й жодного сліду ти не залишиш,
І не докричатися, не доплакатися, клич не клич, як востаннє,
Але спохоплюєшся: ну що за нісенітницю несу, до чого тут раптом ліс,
Ліс — це майже будинок, підтримає він, чудовими травами він колише,